Perpetuum mobile

Рух ніколи не повторюється. У природних циклах, де ми живемо, незважаючи на те, що вони подібні, щоразу нова ситуація.

Прийняти нелінійність буття природно, але не завжди це буває приємно, бо багато наших звичок виховані механічними, бездумними ‘нормами’ людської поведінки. Ці норми вступають з нами у конфлікт, як тільки ми починаємо жити вільно. Така ‘норма’ каже нам: ‘Ти не правий. Ти – відхилення від загального закону, тебе не повинно бути. Негайно виправляйся. Ти несеш собі смерть’. Насправді смерть чигає на цю норму, цю настанову, тому вона так пручається. Але повірити собі буває нелегко.

Вся сукупність життя – це рух, вона не підлягає ніяким законам. Ми вже говорили про Закон Свободи. Цей оксюморон, цей парадокс влучно передає стан Всесвіту. Закон Свободи полягає у тому, що обмежень немає. Є постійне узгодження безкінечних світів. В тому – воля Бога, в тому – Тао. Цей розкішний рух являє потугу життя.

Є думка, що світ з’явився у результаті вибуху. Не знаю, чи то весь світ, чи тілько відома нам його частина, яку міряють приладами й над якою міркують, але безсумнівне те, що речі (і цілий світ також) існують саме як відхилення, ‘відштовхування’ від тотального ніщо. Існують як флюктуація, як свого роду помилка у логіці фаталізму. Ця ‘помилка’ і є свобода: вона відштовхується від будь-якого сталого, лінійного процесу, від усього, що має кордони.

Отже, ми не в тюрмі, а на волі. І тільки тому живемо.