Хвороби

Лежати у напівтемряві, хворіти. Бути відділеним від струменів життя, що грають надворі. Не рухатись, чи рухатися слабко. Сумувати.

Навіщо це?

І за що?

Та нізащо. Найогидніше в цій ситуації, що немає злочину й покарання. Немає жертви. Є просто хвороба.

То результат ваших дій у минулому. На них наклалася дія довкілля. От результат. Несвідомі дії, якщо їх і далі не усвідомлювати, згромадять енергію, що буде вас повсякчас розхитувати. Потрібне нове форматування життя.

Для цього дається хвороба. Ви лежите тихенько, вам несила й не хочеться рухатись, а тимчасом тіло ваше поновлює рівновагу. Добре було б, якби голова діяла в унісон із тілом. Себто – дивіться не в усі боки, не ловіть інформацію ззовні, а концентруйтеся на собі. У перебігу хвороби, згадуючи ті чи ті фраґменти власного життя, ви бачитимете їх по-новому. І ви зрозумієте що й де було не так. Тіло мудре. Тіло знає. Воно не лише інструмент ваш, а й тонкий індикатор станів, переживань, прагнень. Форматування наново – процес необхідний для того, щоб не вмерти, а жити далі із повною віддачею.

Я б хотів, щоб ви не ставали вічним пацієнтом. Щоб ви не звикали хворіти. Щоб ви не звикали до того, що хтось (або щось) має вас лікувати. Адже ви бачите довкола дуже багато людей, що ототожнилися із своєю хворобою. Можна сказати, що вони і є хвороба. Безкінечна хвороба. А така хвороба потребує безкінечного лікування. Вони лікуються. Лікуються. Лікуються. Вони більш нічого не роблять. Тільки лікуються. В тому сенс їхнього існування. Чи дійсно вони колись переможуть хворобу? Ні; натомість хвороба вже перемогла їх.

Смуток, втома, якась прикрість можуть бути початком хвороби. Не давайтеся. Коли ви у поганому настрої і вже стали таким маленьким-маленьким, і сидите у кутку самотній, уявіть собі простір поза вашими стінами. Уявіть, що ви на узліссі, а далі простягаються луки. Ваш дух одразу ж почне мандри. Він набереться сонця, пружної сили вітру, злагоди дерев і трави. Він стане сильним як матінка земля. І збудить тіло, і поведе його до справ щоденних. До магії.

Колись ціле людство дивитиметься на свій нинішній стан як на хворобливий. Адже ми живемо у постійному вирі новин про війни, злочинність, ошуканство, горе. Радість на цьому тлі виглядає неповною, тимчасовою. Така шизофренія – поділ нашого життя на бажане, але непостійне з одного боку, і гірке, що переслідує нас будь-де – послаблює імунітет і спричинює хвороби фізичні. Ми старіємося і вмираємо. Людство як колективна особистість лишається незадоволеною, невтішною, її щастя там, за обрієм. Але так буде не завжди. Все більше й більше людей відмовляються думати про погане, тримати в уяві картину жаху. Це не означає, що вони іґнорують злі події – ні, вони ставлять цим подіям заслону, припиняють їхнє розповсюдження. Припиняючись у головах, зло щезає і зі світу фізичного.

Зробіть перший крок. Полиште хворобу. Для того не пускайте жахіття і відчай у душу. І ви одразу побачите, що слід вам робити кожної миті, як поводитися, щоб і тіло ваше, а не тільки розум, було самодостатнім, щасливим і бадьорим. Воно має увесь необхідний ресурс для цього. Коли кожен зробить так само, ми не дамо місця злу на Землі.

Хвороба – це наслідок ваших неправильних дій. Ви пустили до свідомості думки про руйнацію й занепад, і від того моменту там почався конфлікт ваших світлих намірів із цими думками. Ті, в кого подібні думки взяли гору, починають самі творити зло. Заспокойтеся і вилучіть із свого серця все що мучить вас і кривдить. Цим ви допоможете світові. Цим ви спасете своє фізичне життя і очистите дух.