Навколишнє

Подібно до трьох сліпців, що обмацували слона й не могли сказати, щό він насправді таке, люди, заки не відкинуть усі свої уявлення, не знають, що таке світ.

Але як це – відкинути уявлення?

Чи це можливо?

Адже уявленнями ми живемо. Так, принаймні, нам видається.

Дослідім це.

Різні науки сперечаються між собою. Купа точок зору конкурує. Одні кажуть, що світ – це, скажімо, ‘слонячий хвостик’, а инші – що слоняча ‘нога’, а ще инші – що ‘бивень’. Далі йдуть суперечки щодо того, чи хтось сотворив того ‘слона’, чи він виник самостійно. А може, він існує вічно? Розмови не вщухають. Тепер погляньмо на різні релігії. Між ними теж конкуренція, бо кожна з них по-своєму бачить Бога. Одна релігія, приміром (фіґурально), говорить, що Бог ‘квадратовий’, а друга – що ‘круглий’. І так далі. Що воно означає?

Те, що ми у площині питань. А у площині питань відповідей немає. Висновок: треба нам вийти із площини питань.

Але як же так? Ми ж звикли їх задавати!

Чи має сенс постійна суперечка? Відповідайте на це питання самі. Собі.

Суперечка заступає бачення подій. Ви не маєте сили бачити, коли сперечаєтесь.

Той, хто перший припинить це робити, виграє.

Він одразу усвідомить купу факторів, невидних його суперникові.

Він використає ці фактори так, що ситуацію буде вирішено максимально комфортним чином.

Але його суперник сприйме це як поразку.

Насправді поразки немає, як і перемоги.

Перемагають або всі, або ніхто.

Навколишній світ єдиний і неподільний – це ми ділимо його у власній уяві, коли наполягаємо на своєму. Світ не має ‘ваших’ і наших’, не має ‘правильно’ й ‘неправильно’, бо він один для всіх.