Що таке ‘все’?

Наша цивілізація останнім часом все більше й більше розкладає світ по поличках. Вона надіється таким чином пізнати його, але насправді виходить, що вона дедалі сильніше його подрібнює – себто створює такі собі капелюшки із думок, вражень і відчуттів. Ми хочемо пізнати ‘все’, а дізнаємося хіба маленькі крихти, та й ті стрімко тікають від нас і ховаються у незбагненних лабіринтах світу, який залишається для нас таїною за сімома замками. Як зліпити все воєдино? Ми не знаємо. Бо привчені прораховувати, обчислювати, вимірювати, зважувати й порівнювати якісь деталі між собою, а не осягати динаміку, дотичність, відповідність, проникливість і взаємодію.

Ми подрібнювали так довго й успішно, що отримали в результаті ніщо. Тепер настав час згадати втрачене й написати книжку, нарешті, про все.

‘Все…’ Коли ми кажемо ‘все’, нам стає легко. Тому що ми нічого не залишаємо за бортом. ‘Все’ – і недбало махнути рукою. ‘Все’ – і обвести захопленим поглядом краєвид. ‘Все’ – скінчивши працю і вільно зідхнувши.

Світ лежить у вас на долонях і муркоче, як кіт.

Відчуйте ‘все’.

‘Все’ – це сон і яв, мрія і даність у їхньому поєднанні.

Думка про все більша за думку про будь-що. Збагніть це. Думка про все переходить у все. То двері в життя.

‘Все’ означає як єдність речей, що існують на світі, так і їхній загал. ‘Усе є в усьому’ – кажуть мудреці. Тобто повне, граничне буття містить у собі кожну свою часточку, але й будь-яка часточка містить у собі всі инші. Універсум то голограма.

Те, що ви забуваєте, не втрачається, і те, що здавалося б, розвіюється на порох, насправді живе. Воно втілюється у нову форму згідно правил нашої гри. Отже, не подрібнювати, не ганятися за тінями вже невідомо й чого, а бачити картину заразом, навіть коли ми дивимося на одну-єдину квітку, одну-єдину билину, одну хмаринку в синьому небі. Такий принцип життя. Живе – нескінченне.

Що ж таке смерть? – запитаєте ви. Смерть – це обмеженість нашого розуму. Це взагалі будь-яка обмеженість. Коли свідомість розсипається на друзки, й кожна волає від самоти. Як спеціяліст-науковець ви можете бути неперевершеним у своїй вузькій царині і водночас страшенно самотнім. Справжня наука вдається до синтезу, не до розділення. Розділення і порівняння окремих частин – проміжний етап. І завше на тлі єдиного, спільного неба.

Чи витримає людство випробування дріб’язком? Побачимо.