Закон Свободи

Чи існує для всього на світі один загальний закон? І якщо так, то як він вигляда?

Ми знаємо, що яблуко падає додолу і то є свідченням закону усесвітнього тяжіння. Проте цей закон не описує всі явища світу – тільки те саме тяжіння.

Подібно всі инші закони, нам знані.

Які ж характеристики має усесвітній єдиний для всього закон?

В істоті своїй він має бути нашою природою. Адже цей закон генеральний і всеохопний. І таким загальним мірилом сущого може бути лише одна річ – свобода.

То значить – відкритість.

То значить – присутність.

То значить – абсолютна цілість за будь-яких дій.

І, нарешті, – реалізація.

Виповнення можливостей; усвідомлення того виповнення; переродження світу в найкращий спосіб – без меж.

Що це означає для нас, людей? Для нас, що ходять поверхнею планети й не мають змоги не тільки перенестися до зір, а й хоча б злетіти трохи в повітря без спеціяльних пристроїв?

Думка! – скажуть нам. – Думка воістину вільна! Свобода наша – у думці. Зрештою, й літаки створені думкою, і колись міжзоряний корабель, що вона його винайде, полетить у далекий космос.

Це правда, але не вся. Закон свободи діє не тільки у думках. Инакше було б, що думка є мірило свободи. А це не так. Свобода – сама собі мірило й ціль.

Що це означає?

Насамперед те, що дійсність не має меж. Людські прагнення, виходячи поза будь-яку форму, усвідомлюють ту дійсність і за допомогою її безконечної сили творять речі, творять продовження світу. Це і є свобода. Думка – один із плодів свободи, і справжня, нефальшива думка обов’язково відсилає нас у безмежжя. Фальшива ж навпаки, насідає сама, відкидає все инше, забороняє дивитися далі себе. Справжня думка не боїться стрибати через ніщо, вона підводить вас до власного витоку – серця. Справжня думка то намір, цілісний шлях, де вкладається вся людина. Вона є місток до свободи.

А свобода є багатством, що не закінчується, самою невичерпністю. Тому в ній не існує смерти. Ми стаємо тією свободою, коли починаємо бути: і тілом, і душею, і наміром. Ми самі тоді творимо себе і це, відповідно до того, наскільки ми відкриваємось світові, уможливлює ‘чудеса’ – польоти без кораблів, зцілення, бачення суті, прихованої од зовнішнього ока, оживлення мертвого. Свобода осяває рядки поетів, і люди, читаючи їх, промовляють: ‘Казка’. Або промовляють: ‘Душа’. Це вже ближче, бо казку тепер здебільша вважають за вигадку, геть призабувши, що то є реальність – недосяжна для них реальність. Але душу люди таки відчувають, і є ті, хто не просто звертає на неї увагу в часи хвилювання, а й постійно вчиться її розуміти і чути її мелодію.

Проте існує ще дух. Дух живить поезію й будь-яку творчість. Він складає казки. Дух – це инша назва свободи. Дух – це закон. Закон, що не віддається жодним правилом. У дусі можна перебувати, але ніхто не здатний його обмежити. У тому суть закону свободи.

Ви розумієте?

Душа – то струни, а дух – сила, що грає на них.

У повноті духу полягає життя, яке саме собі є законом. Тому усі форми, що їх ми бачимо навкруги (або уявляємо) є лиш частиною духу. Дух поза ними і в них одночасно. Коли наша душа відчуває дух, ми вільні. Ми розуміємо це без слів. Коли ми випадаємо з духу – вмираємо, хай навіть наша подоба й скидається на живу.

Дух є нашою справжньою суттю, і він же єдиний та всеосяжний Закон Свободи.