‘Я нікому нічого не винен’

Ця прекрасна фраза мого друга назавжди запала мені в серце.

Я згадував її, щойно вчергове переконувався: момент, коли ми почуваємося непевно, момент, коли ми страждаємо, є першою ознакою почуття провини. Очевидно, я маю на увазі страждання психологічне, а не фізичний біль.

Коли ви відліпились від когось, хто насправді вас мучив, настає павза. Не поспішайте шукати нового тирана. Подумайте спершу, чи потрібен він вам. Ви боїтеся самоти? Ви ладні спілкуватися аби з ким, тільки б не глядіти самому собі в вічі? Тойді ви ще не готові.

Не готовий до чого? – спитаєте ви.

До свободи.

Свобода починається з цих слів: ‘Я нікому нічого не винний!’

‘Я невинний!’

Це правда. Ви не винні ні в чому.

Презумпція невинности перед світом – ознака повноти вашого ‘я’.

Що б не відбувалося навколо й у вас самих, це не скасовує того факту, що ви самодостатня, незалежна, щаслива (так, уже!), добра, вільна істота, над якою жодна сила всесвіту не владна. Може бути знищено вашу форму, тіло, проте факт вашого абсолютного існування залишається фактом незалежно од зміни одягу. Якщо ви це збагнули, краса й невинність природно будуть основою ваших учинків, а хитромудрі слова, що намагаються ввести душу у сумнів, її не торкнуться.

Любити себе – дар від Бога. Його мають усі. Любити себе означає любити через себе світ.

У трудні хвилини забуття раз-по-раз світ стукає в наші двері щоб допомогти. Він висилає нам своїх емісарів – події, людей, раптові осяяння. Ми дивуємося тому й не завжди віримо. Ми боїмося опинитися боржниками, отримуючи духову поміч. Але тут немає ніякого боргу, бо духова енергія нічия. І тому, хто вам її дає, це нічого не коштує. Немає ‘твого’ й ‘мого’. Це так ніби одна частина тіла помагає иншій прийти у лад. Геть страх боргу!

Ви не винні нікому й нічому у всіх сенсах. Так само й вам ніхто не винний. Допомагати иншим – то не обов’язок. То наша природа. Що значить допомагати? То значить спів-творити життя. Адже ми – життя, чи не так? А життя відтворює себе.

Ми йдемо однією дорогою з усім сущим; ніхто згори, знизу чи збоку не може дорікнути вам нічим, тому що немає ‘когось’, відділеного від вас, убезпеченого в окремій кімнаті, – немає судді. Усюди тільки життя, тільки рух. Ви кажете ‘так’, але… Не почуваєтесь іще невинним? Думаєте, що схибите, занапастите себе якимось учинком? Вважаєте, що свобода – то надто сміливо? Вам сумно од власної непевности? Од незнання? Тоді зробіть одну річ, яка перекреслить усі страхи й вагання і явить вашу абсолютну повноту. Благословіть себе.