Моя люба Джессі

Поки я приходила в себе та думала що мені робити, бігти до тата чи мами, я почула скавуління за дверима, які вели на задній двір.Тихо, щоб ніхто не зрозумів що тут хтось є, я визирнула у вічко, нікого немає, дивно.Але чомусь дуже хотілося відкрити двері, можливо в мені тепліла надія, що це мама чи тато, або ж хоча б військові.Обдумуючи це я і не зрозуміла коли відкрила, а там стоїть моя Джессі, європейський доберман, згадка моєї мами про її молодість.На вулиці почало вже темніти.Сонце ніби навмисно,щоб не бачити цього пекла, хотіло швидше зникнути.Коли стало прохолодніше то їх стало більше, можливо вони так само як і я не любили спеку. Я швидко закрила двері, та все ж один чоловік нас помітив, він підійшов та почав шкребти по дверям та стогнати. Кров в жилах стигла, від думки що решта також почне лізти в двері.Та на щастя все було відносно спокійно.Джессі була дуже налякана та якась мокра.Хоча б хтось рідний в цьому новому світі.Я сіла на диван та випадково на пульт від телевізора.На диво він ввімкнувся, всюди були лише новини та  накази від військових іти в їхні частини з речами першої необхідності та виїзжати в табори.Вони будуть чекати та допомагати по мірі можливостей евакуювати тих хто не може вийти з дому та лікарень.Також пояснили що це за істоти, не зомбі як в якійсь книзі, а фріки.Перша відмінна риса зараження це загальмованність та сплутанність думок,спрага та чорна жилка на шиї.Після трансформації вони стають швидкими та агресивними.Інфекція передається через укуси та тривале перебування в одному будинку разом із фріком.Ймовірно їх тіла виділяють щось на кшталт мікрочасток як пліснява чи пилок.Знову і знову звучали накази військових тікати,або чекати їх допомоги. Чесно кажучи,я не могла  піти з ними, хоча вся моя натура кричала щоб я рятувалася, та без упевненості що тато в безпеці не піду.Та і чи можна там з тваринами,Джессі також не залишу.Ввечері я піднялась на другий поверх в свою кімнату, поїли разом та лягли на ліжко.Мій погляд зачепився за фотографію, там я, мама, брат та тато.Останній момент, коли вони були ще разом.Поки собака спала під боком, я тихо плакала та згадувала моменти коли все було добре і чи буде знову так.Треба шукати батька, а потім будемо вдвох йти до мами та брата.З цими думками та сльозами на очах я заснула.А на вулиці десь далеко лунали вибухи.