ДВА РОКИ МАМА.

Цю частину я пишу майже через рік після останньої крапки попереднього розділу. В моєму розумінні рік це багато, тому що з огляду на те, як швидко росте ваша дитина, здається, що пройшло ще два роки.

Я щойно перечитала дві останні глави, і можу сказати одне – забутьте про все, що я писала досі, тому що зараз, коли моїй дитині два з половиною роки, все абсолютно по-іншому. Ви мабуть злякались, що дарма витратили свій час на читання всіх попередніх розділів? Але не хвилюйтесь, я в хорошому сенсі слова. Якби всі діти одразу народжувались дворічними, то може б і не було так важко, може б і не було ніяких депресій, втоми, повязаних з материнством. Моє теперішнє материнство мені більше подобається, ніж це було півтора року тому. Коли я дивлюсь на свою донечку, то не можу натішитись, яка вона чудова. Але поруч з тим мене не покидає відчуття того, що все це має дуже високу ціну. Але вона варта того.

Я не кажу, що остаточний материнський спокій приходить саме в цей час. Я б сказала все виходить на інший рівень. Більш приємний на мою думку. Вам просто стає з вашою дитиною цікаво. Тому що, коли вона досягає вже якихось мінімальних ступенів розвитку, що полегшують життя мамі, то це саме життя починає здаватись прекрасним. Це я говорю про самостійне споживання їжі та горщик, вміння одягнути трусики, колготки, взуття, вміння якось висловити свої бажання. О так, тепер я розумію, чому всі так прагнуть чимскоріш привчити дитину до горщика. Це реально гора з плечей.

Проблем у цьому віці також вистачає, але вони здебільшого повязані з формуванням характеру. І от тут починається знову робота. З дитиною потрібно вміти домовлятись. Я вже про це писала. Але не втомлююсь повторювати, що до дитини потрібно ставитись, як до особистості. Коли я говорю фразами типу «я поважаю твої бажання, поважай, будь ласка, і мої» - мої батьки трохи шоковані, що я таким от чином з нею домовляюсь. Я намагаюсь не обманювати її, і обіцяти лише те, що в силах можу дати, зробити чи купити. Таким чином я встановлюю довіру між нами. Є ще така класна штука, як попередження. Наприклад, якщо вона дивиться мультики (так, грішу в цьому плані), то перед тим як потрібно їх вимкнути, я повідомляю її, що це остання серія. Спочатку вона дещо ображалась, тому що ніхто не любить обмежень. Але аргументуючи тим, що ми домовлялись на такий-то період, і я попередила, що він добігає кінця, я без сліз та істерик донечки вимикаю мультики. Домовленості мають місце і інших моментах, з приводу сну, ігор та інше. Тобто, я поважаю її бажання – вона мені відповідає тим самим, хоча й сама може до кінця не розуміє значення слів «повага» та «довіра». Але чим краще ви будете їй це пояснювати, а найкраще показувати на власному прикладі, то згодом будете пожинати посіяне.

Звичайно, є ще один момент в вашому співіснуванні -  це відпочинок. Відпочинок мами. Знову ж таки вже говорилось про власний простір мами і відпочинок. Але я невтомна в цьому. Я знову переконалась в цьому, коли я зрозуміла, що моя дитина остаточно подорослішала, коли всі режими пішли шкереберть, і мій вільний час тепер присвоїла собі маленька людина. Я тоді почала втомлюватись, зриватись, я знову кричала на неї, почались проблеми з чоловіком. Тому що було перенасичення спілкування з дитиною та чоловіком (він працював вдома). Мій час був лише на тренуванні. Але дві години на тиждень, то взагалі крихти. Мене вже не так турбувала моя соціалізація, як просто посидіти спокійно в туалеті чи подивитись фільм, чи просто побути в тиші. А такої можливості я не мала.

Я прямо вимагала свій час, ми навіть часом сварились з чоловіком з цього приводу. Але він не міг виділити мені мій час, тому що був зайнятий роботою та навчанням. Це вже зараз я розумію, що він був дійсно був зайнятий, бо, коли я розібралась в його роботі, то зрозуміла, що час там дійсно летить непомітно. Але до того, я звинувачувала його в тому, що він просто прикидається зайнятим. В мою адресу також були звинувачення, щось на зразок того, що я й так достатньо відпочиваю, граючись з дитиною, гуляючи з нею на вулиці і т.д. Але це не тільки мій випадок, кого я б не питала з молодих мам, то всі одноголосно ототожнювали думки своїх чоловіків. Розуміючи, що чим далі, тим мені стає гірше, я вмовила чоловіка на консультацію психолога. І ні крапельки про це не жалкую.

В соціумі прийнято вважати, що люди, які звертаються за допомогою до психолога, божевільні, особливо це твердження у старшого покоління. Вони не розуміють навіщо витрачати гроші на те, що можна вирішити вдвох. Але я скажу вам, що це інвестиція в те, щоб остаточно не збожеволіти, і тоді вже потрапити на лікування до психіатра. Певні люди ще не до кінця розуміють розмежування діяльності психолога та психіатра, бо здається чують лише «псих» у корені цих слів, не усвідомлюючи, що це корінь слова «психіка», яка є у всіх, от тільки методи впливу на неї у цих двох спеціалістів різні.

Саме психолог донесла моєму чоловікові, що в мене  емоційне вигорання, і потрібно вирішити проблему з моїм вільним часом, якщо ми хочемо зберегти наші стосунки. Та попри все, ми зрозуміли, що кохаємо одне одного, що підтвердив психолог. Після трьох сесій вона сказала, що нам не потрібно більше до неї ходити, тому що на даний період часу взмозі домовитись, тільки потрібно прислухатись одне до одного. Вона внесла в наші стосунки поняття «наповнюватись лайном», яке має здатність переливатись через край.  Відтепер коли я повідомляю, що з мене скоро поллється лайно, тобто буде скандал, ми починаємо чесно говорити.

Додам, що ми не перестаємо вчитись стосункам. Я вчу чоловіка просити пробачення, постійно говорячи про те, наскільки це зменшує рівень лайна в мені. Я читаю книжки про стосунки, про психічні травми, потім обговорюємо, встановлюючи причини проблем. Мені дуже подобається пізнавати нову себе та свого чоловіка. Я скажу, що це дуже добре впливає на інтимне життя. Тому в плані стосунків потрібно постійно працювати, вчитись вирішувати проблеми, а не тікати та закриватись, бо вага накопичених проблем просто може розчавити вас.