X. Дитячий сон.

Дитячий сон – найчарівніше та наймиліше явище, яке я бачила в житті. Іноді хочеться годинами дивитись, як спить моя дівчинка. Але це відчуття присутнє останніх півроку. До цього, після півгодинного заколисування, що супроводжувалось істериками, криками, вириванням з рук,  мені хотілось впасти на ліжко та декілька годин просто полежати, тому що сил вже не було ні на що. В мене боліли руки, спина, шия, тому що в десятимісячному віці моя донечка важила близько десяти кілограм, вона постійно виривалась, тому доводилось її міцно тримати.

Одного дня я була дуже розлючена через те, що, не зважаючи на всі мої старання її заколисати, вона все одно плакала, при тому що хотіла спати. Від люті я декілька разів вдарила її по ніжках. Це наче була не я. Здавалось, що то було якесь затьмарення. Якимось чином приспавши малечу, не памятаю вже навіть як, я сиділа на кухні та рюмсала через відчуття не те щоб поганої, а жахливої матері. Я зрозуміла, що так продовжуватись не може. Я злякалась своєї люті. І це стало поворотною точкою на шляху до налагодження дитячого сну та мого абсолютного щастя.

У загальному висновку нездоровий дитячий сон являється найбільшою проблемою після коліків, тому що він призводить до недосипу батьків, роздратування, агресії та ще купи негативних емоцій, що в подальшому можуть накласти слід у стосунках з дитиною, нехай навіть маленькою.

Дитячий сон,  на мою думку, налагоджувати потрібно з самого початку. Перший місяць життя дитина постійно спить, з перервою на годування та проведення гігієнічних процедур. Другий місяць спить вже трохи менше, іноді щось собі роздивляючись в ліжечку. Протягом цих місяців кожній мамі потрібно поспостерігати за часом сну дитини, та поступово підлаштовувати його під режим, тому що далі важче. Але кожна жінка, яка вперше стала мамою взагалі не думає про це. Бо про це не говорять педіатри,  про це не розкажуть вже досвідчені, цей момент не помічається,  тому що найпекельнішими в цьому періоді були коліки. Але потрібно хоча б щось прочитати про те скільки годин на день дитина повинна спати, скільки разів на день вона повинна спати. Робити все «по ситуації» не можна,  що принесе чимало проблем в майбутньому.

Якби мені тоді хоча б хтось підказав що на це потрібно звернути увагу, як налагодити режим дня дитини з годуванням, іграми і сном, то може б моє щасливе материнство прийшло набагато скоріше. Але знову ж таки будь-яка інформація дуже погано сприймається молодою мамою, тому що неврівноважені емоції затьмарюють все на світі. Кого слухати не зрозуміло, розгубленість та страх нашкодити своїй дитині йдуть попереду.

На мою думку, найбільшою моєю помилкою в налагодженні сну дитини, був сон під час прогулянки. У візку всі діти дуже добре сплять. Свіже повітря, затишок, легкі погойдування... Дорослу людину так неважко приспати, що казати про дитину. Я виходила на прогулянку якраз в обідній час, тому що мені так було зручно. До того я могла поробити деякі хатні справи або поспати, а після вже вечоріло, тому що це був осінньо-зимовий період. Тоді навіть і гадки не було, у що це виллється потім, коли випаде по коліно снігу, і можливості виїхати з візком не буде. Тоді я зрозуміла, що моя дитина не вміє спати в ліжечку під час обіднього сну. Це був шостий місяць. До цього часу в дитини вже формуються звички. Я зрозуміла, якою дурепою була, і що  накоїла.

Я не знаю чи всі чули про таке, але багато хто мені говорив, що головною метою є привчити дитину спати в обідній період. Тобто з нічного сну, це десь восьма-девята ранку, наступний сон повинен бути після тринадцятої до шістнадцятої, а потім вже знов нічний сон після двадцять першої. Але діти в шестимісячному віці не можуть витримати такий розпорядок. Моя дитина прокидалась о девятій, потім після годування ще годинку спала. То так звичайно можна було дотягнути до дванадцятої години. Але не вкласти спати з шістнадцятої до двадцять першої це абсурд. І моя дитина страждала через цей абсурд, тому що я дотримувалась порад вже досвідчених, які лякали мене тим, що вона не засне ввечері. Тому кожній мамі потрібно не тільки слухати поради, але мати свою голову на плечах, що порадить їй забити в пошуковик «режим сну дитини».

Після того, як я зрозуміла, що моя дитина відмовляється спати в ліжечку, я вирішила, що будь-що навчу її спати там. Але скільки ми вистраждали. Я змінила графік прогулянок, тим більше, що дитину можна було вже вкладати напівсидячи у візочку, щоб вона могла розглядати все навколо. Грудне вигодовування я пристосувала до обіднього сну, тому ще півтори місяця все було більш-менш. Хоча іноді вона не засинала одразу або через годину прокидалась, і тоді доводилось її безкінечно колихати, що часто супроводжувалось  істериками і плачами. Але я чомусь вдовбала собі в голову, що вона повинна спати саме цей час.

Пекло настало на восьмий місяць, коли я згортала грудне вигодовування. Хотілось вже якнайскоріше його закінчити, тому я давала їй трохи суміші замість грудного молока, але дитину навчену спати під маминими грудьми не обманути якоюсь там гумою. Тому я знову колихала, дратувалась і злилась.

На девятому місяці, коли фізичні сили та нерви були на межі, до нервового зриву було не так далеко, сталося те про що я описувала спочатку. Після цього я зробила вибір. Поведінка дітей - це дзеркало нашого відношення до них, і якщо вони плачуть в істериках, бо хочуть спати, то це ми щось не правильно робимо, а не вони не можуть заснути. Якщо вже в наших стосунках з дитиною головною була я, то і від мене залежав її спокійний та здоровий сон. Я вирішила, що час відходити від заколисувань та привчати до самостійного засинання. В інтернеті, я спочатку шукала способи, як без істерик вкласти дитину спати без півгодинних заколисувань. І, о, Боже, інформації цілий пуд з гаком. Я вже не памятаю деталі, кожна може так само все прочитати, але найбільше мені сподобався абзац про білий шум. Я про нього чула на форумі, але чомусь заглиблюватись в те, що воно таке, не стала. І дарма.