І. Вагітність.

Якщо мене запитають, який найкращий подарунок я отримувала в житті, то без сумніву відповім, що це були дві яскраво-червоні смужки на тесті для вагітності в день Святого Миколая.  Але розуміння цього прийшло набагато  пізніше, і може під кінець всієї розповіді ви зрозумієте чому.

Будете вважати мене дивною, але радості від позитивного тесту було мало. Скоріше я була в ступорі, в шоці, називайте як завгодно, але на той момент закрались навіть сумніви чи варто було, бо стало, до біса, як страшно.  Зараз я розумію, що така реакція абсолютно нормальна. І вона буває не лише в мене. Впевнена, що більшість жінок, які вперше вагітніють, переживають такі відчуття, бо дитина – це надзвичайно велика відповідальність, яку не можна порівняти ні з чим на світі. І той страх перед виглядом двох червоних смужок, це не страх перед вагітністю чи пологами, це страх бути поганою мамою.

Не скажу, що моя вагітність була незапланованою. Наші з чоловіком стосунки вже дійшли до того рівня, що потрібно було щось змінювати. Ті, хто мене знають, здивуються, бо на той момент ми лише півроку, як одружилися. Здавалося б, живіть собі та насолоджуйтесь життям, поки немає дітей. Але ми до одруження довго були разом, і життя після весілля особливо не змінюється, як виявляється. Ейфорія після весілля закінчується рівно тоді, як зменшується кількість лайків під вашими фотографіями у Фейсбуці. І тоді ви однозначно захочете змін. Хтось переїжджає на нову квартиру, хтось їде в подорож, хтось заводить собаку, а найвідважніші народжують дитину. Ви мабуть здогадались, що обрали ми.

З огляду на мій досвід вагітності, пологів та перших місяців материнства, скажу, що всі ці штуки окутані павутиною міфів та казочок про цей щасливий період.  Тому що це абсолютно не круто.  Це суцільний жах, в якому знаходиться жінка двадцять чотири години на добу протягом року.

Погодьтесь, коли ми заходимо до жіночої консультації, то повсюди розвішані плакатики із зображенням щасливих вагітних жінок та матерів, що тримають на руках своїх крихітних малят. А людина, яка протягом всього життя знаходиться в пошуках щастя, підсвідомо реагує на ці картинки, типу ось воно, ось те, що тобі потрібно.

 В цьому плані ще дуже добре працює соціум. Помічали, коли хтось вагітніє, то всі чомусь так радіють, ніби це найкраще, що може трапитись в житті, але ніхто не думає про те, що буде після двох червоних смужок. Через яке пекло повинна пройти жінка. Наші бабусі й мами теж наголошують, що дитина це  дар Божий, що більшого щастя вони в житті не знали. Так воно і є, що наші матері, і їхні матері, і матері їхніх матерів більшого щастя не мали, бо жили в складний історичний період, в який повинні були виживати, і про будь-які інші людські задоволення годі було й думати, і тому посмішка маленької дитини, в той час, була єдиною розрадою після важкого робочого дня. І тому зараз непідготовлений мозок вагітної жінки, а згодом матері, переживає гіркі розчарування, депресії та потрясіння від того, що відбувається потім. Закрадається образа на всіх на світі досвідчених матусь, про те, що не попередили. Ви були не готові! Але скажу лише одне, що ВИ НІКОЛИ НЕ БУДЕТЕ ГОТОВІ, скільки б років вам не було, скільки б часу ви не готувались морально, скільки б літератури не прочитали, бо коли вагітність  настає, то ви так само, як і я, будете відчувати страх стати поганою матірю вашій дитині.

Кидайте в мене камінням, але бути вагітною мені не сподобалось.  Так само як і бути мамою перші місяці життя моєї дитини. Всю радість материнства я відчула, коли моїй донечці виповнилось десять місяців. Але кожна вагітна жінка і кожна молода мама не має права навіть допускати думки про те, що ці два періоди сповнені труднощами та жахами, і ви не маєте права бути слабкою, ви не маєте права бути людиною, бо «ти ж сама цього хотіла», бо «всі це проходять», бо «дитина – це невимовне щастя», бо «ти ж мама, от і будь нею».

І всі ці фрази «підтримки» ще більше вганяють тебе в глухий кут. Був такий період, коли мені хотілось битись головою об стіну, бо ти залишаєшся сам на сам з проблемами, з коліками, тріщинами в сосках, закрепами, ранами на попці від того, що не підійшли пізгузки, з невмираючою порадою «а раніше ми…». Зараз все по-іншому! І кожній молодій мамі потрібно навчитись фільтрувати не тільки інформацію з інтернету, настанови педіатра, а ще й протистояти отій невмираючій фразі,  і на останнє йде ще більше сил, ніж на будь-що інше.

Як я й сказала, бути вагітною мені не сподобалось. Спитаєте чому? Всі ж жінки в цьому стані такі прекрасні, такі гарні, легкі та щасливі. Але так здається всім оточуючим. А насправді вагітні жінки щоранку встають з паскудним відчуттям нудоти, з важкістю в ногах та запамороченням. Здається, що вагітне не тільки їхнє тіло, але й мозок, тому що до всього вище перерахованого додаються провали в памяті.

Здавалось б вагітна жінка гарна та легка, як ота пірїнка, але знаєте, пірїнка не важить 80+ кг, пірїнки не мають качиної ходи, пірїнки не їдять за футбольну команду і взагалі не почувають себе неповороткими слонихами. Тому, зустрічаючи кожного разу вагітну жінку, я їй співчуваю. Дуже щиро співчуваю і подумки бажаю їй витримки та терпіння, терпіння та ще раз терпіння.

Здавалось би, чого нам вагітним не вистачає? Нас бояться образити, щоб не накликати на себе гнів вищих сил, вступають місце в транспорті, виконують наші забаганки, бігаючи ночами за тортиками, або взимку шукають ще не вирощену полуницю зі смаком бензину. Ми можемо обжиратись, як свині, і нам за це нічого не буде, і ніхто не має права сказати, що ти товста, бо ти носиш це величне звання МАТЕРІ. Жалітись не має на що. І люди дивляться на нас може не з любовю, але зі щирим почуттям вдячності, за те що в тобі росте нове життя. Але поряд з цим всім тебе не залишає відчуття нудоти, важкості та неосяжності своїх розмірів.