II

— Шановні радіослухачі, ми повертаємося до ефіру програми «Пряма мова». Сьогодні в студії у нас доктор фізико-математичних наук, кандидат парафізичних наук та старший представник Всеукраїнського інституту вивчення Матерії та Духу — Альберт Аркадійович Рідман. Альберте Аркадійовичу, ми якраз зупинилися з вами на обговоренні нещодавніх відкриттів. Безперечно, наша вітчизняна наука на сьогоднішній день у своєму розвитку не має рівних!

— Так, абсолютно правильно, — погоджується з диктором другий чоловік з більш м’яким та проникливим голосом. — Наша наука йде вперед неймовірними кроками.

— Саме це я й намагаюся сказати. Однак те, що здійснили ми спільно з польськими колегами, викликає запитання й сумніви у пересічних жителів нашої країни. Наприклад, не всі розуміють, навіщо нам було свердлити землю на декілька десятків кілометрів. Для чого нам діставатися до демонів? Що б ви відповіли пересічним українцям, Альберте Аркадійовичу?

— Зараз ви демонструєте дитяче мислення. Ось коли людина вперше відправилася в космос, чи коли перший астронавт ступив на поверхню Місяця — ніхто ж не запитував, для чого це робиться, вірно? Ми з вами говоримо про прогрес людського роду. Про передову думку науки. І так — зараз ми можемо впевнено заявити про те, що саме нашим вітчизняним вченим вдалося встановити перший зареєстрований контакт з пеклом. Не потрібно боятися прогресу — ось що я б сказав іншим громадянам нашої великої країни. Потрібно радіти, що ми живемо у часи відкриттів такого масштабу!

— Беззаперечно. Звичайно, що всі ми — і я особисто, і наші слухачі — відчуваємо гордість за наших вчених. Я додам, що побутує думка, мовляв, наша тісна співпраця з братніми народами на наукових засадах провокує все більше злодіянь радикально налаштованих релігійних фанатиків. Ось якщо ми згадаємо зовсім недавні події у Варшаві…

— Я вас прошу! Ось ви кажете: мовляв, побутує думка. Чия думка? Ворогів нації? Перестаньте. Наші серця болять за наших польських братів, однак завжди, я вам кажу, завжди були, є і будуть негідники, котрі заздрять нам та бажають нас знищити. Ось скажіть, скільки вам років було, коли Росія напала на нас, пане ведучий?

— Мені? Я навчався у школі, але пам’ятаю добре ті темні часи. Я був у восьмому класі.

— Так от до чого я веду. Хочу, щоб наші слухачі все розуміли та не бентежилися. Ми змогли перемогти кривавий режим Кремля. Ми зупинили загарбників. Наша нація стала як ніколи сильною та набула єдності! Сьогодні у нас нові вороги та нові виклики. Вони намагаються залякати нас — однак нічого не вийде.

— Альберте Аркадійовичу, я трішки про інше. Я озвучую думку наших сусідів, перехожих на вулиці. Адже так склалося у нашій культурі, що такі слова, як «пекло» чи «демони», викликають у людей досить негативні асоціації. Страх. Те ж саме й про деякі інші проєкти вітчизняної науки…

— Стереотипи, упередження. Ми проходили це вже у своєму розвитку. Колись люди боялися небесних світил та погодних явищ. Вигадували богів. Давайте далеко не будемо відходити в минуле, а згадаймо ставлення до чорношкірих людей в Америці ще відносно недавно. Згадаймо ЛГБТ-спільноту, всю цю історію з гендерами… Те, що лякало, що видавалося колись цілком чужим — сьогодні є невід’ємною частиною буденного життя. І це правильно. У цьому і наша сила як виду — що ми не тікаємо від того, чого не розуміємо, а намагаємося збагнути.

— Тут не можу з вами не погодитися. А як ви вважаєте, про які перспективи ми можемо говорити в контексті взаємодії з пеклом?

— Ну, я не можу відкрито спілкуватися на цю тему. Однак скажу те, що було озвучено раніше моїми колегами: ми раді вітати бісів у нашому світі. Вже зараз наші політологи та дипломати зайняті тим, що активно вибудовують комунікацію з жителями пекла. Я посмію заявити навіть більше: демони з розумінням та цікавістю дивляться на нашу історію, наші національні ідеї. А доповнюючи мою попередню відповідь про наших зовнішніх ворогів та про ці жахливі теракти у Польщі… Ви знаєте, свого часу ми перетворили Москву у попіл. Де зараз Росія? Ось те ж саме чекатиме на тих, хто зараз радісно потирає руки у своїх просторих кабінетах. Десь там, за океаном. Це кажу вам не я — Альберт Рідман. Це каже в мені наш народ.

— Ви повністю праві, Альберте Аркадійовичу. Ми не дозволимо жодному ворогу ставати загрозою для нашого існування. Однак у наших слухачів, і у мене особисто, якщо бути відвертим, є наступне запитання. Стосовно проєктів Інституту Матерії та Духу… Пане Рідмане, чи не вважаєте ви, що на фоні теперішньої геополітичної кризи та загострення у Західній Європі витрачати зараз стільки ресурсів на комунікацію з пеклом — не дуже доцільно?

— Чергове запитання про бюджети нашого інституту. Це очікувано. Я розумію. Терпляче відповім і вам особисто, і нашим слухачам, і недругам, що слухають нас зараз обов’язково. Інститут вивчення Матерії та Духу займається тільки доцільними та актуальними завданнями. Ми ж не будемо з вами зараз пліткувати про те, що пише жовта преса, пане ведучий? Про всі ті жахи, таємні експерименти, підземні лабораторії? Ви ж справжній журналіст, а не бабуся під будинком?

— Альберте Аркадійовичу, а що на рахунок Волинського Епізоду? Адже саме через брак коштів всередині підприємства тоді й сталася трагедія…

— Молодий чоловіче, звідки ви можете знати, через що сталося тоді те нещастя? Ви ж тоді ще, напевне, вашу першу лекцію в університеті відвідували. А я вже очолював дванадцять проєктів. І на що ви опираєтеся у ваших словах? На ті ж самі брудні заголовки у газетках, що клепають вороги нації? Повстання металевих людей на підприємстві тоді — прикра випадковість. Сім’ї тих нещасних пошматованих робітників отримали справедливі компенсації. А металеві люди були зупинені саме завдяки своєчасному втручанню служби безпеки інституту, що прибула на місце подій найшвидше. Це все вже було проговорено безліч разів. Пане ведучий, до чого ви, кхм, ведете?

— Перепрошую, якщо я якось образив вас чи вашу працю. Я не мав такого наміру. Я всього лиш хочу сказати, що у багатьох людей є певна недовіра та острах перед проєктами Інституту. Не всі ставляться з розумінням. Тому, власне, ми й запросили вас до студії сьогодні, щоб задати декілька запитань і щоб отримати відповіді.