Нотки ревнощів

Цілий день на мене поглядав наш спільний товариш М. Ба більше -  безсоромно витріщався. Цей факт мене неабияк потішив. А ти помітив? Що думаєш про це? Мабуть, його так зацікавила моя надмірна емоційність та жестикуляція, бо перетнувшись із ним поглядами, я почала  цілу виставу, поводилася вельми нестримано... Але в цьому моя родзинка, особливість. У легкості, веселості. Кому я пояснюю? Тут усе зрозуміло й без слів... 
       Ти точно весь час був зайнятий чим-завгодно, лише не спостереженнями за своєю сумнівною подругою, себто за мною. Шкода, адже планувала попрохати тебе пересвідчитися, чи справді М. Так милувався саме мною. Припускаю, знову науявляла собі зайвого. У таких випадках волію не знати правди, а годувати своє его наївною вірою, сліпою надією та самовпевненістю. Тому не стеж за хлопцем, краще поговори зі мною. 
          Я легковажна в амурних справах. Закохуюся стабільно тричі на тиждень. Усе відбувається за вже звичною, вбивчо-стандартною схемою. Трапляється мені на очі симпатичний юнак, крадькома розглядаю його, знайомлюся (іноді випадково, але частіше маскую все під несподіванку, а насправді....ой). Ну а потім втрачаю голову. І мене накриває, пірнаю в почуття без аквалангу. Він для мене ідеал,  найкращий із людей, герой! Уперто не бачу недоліків. Як усі дівчата. А ніхто й не казав, що я виняток. Хоча ні... Втрачаю голову я ще до того. Із першого погляду. Не встигаю навіть перекинутися з «жертвою» кількома словами. Він справді жертва мого задушливого «Хочу і буду», адже незабаром розпочинається гра «Хто перший кому набридне?»  
            Колись обмовилася, що поділяю людей на дві категорії: ті, хто набрид мені й ті, кому набридла я. Боязко  спитав, до якої належиш ти. Збрехала, що десь посередині, та вже тоді точно знала відповідь. І досі впевнена, що ми не назавжди. Розлука неминуча, але постараймося відтягти фінал, хоч він і дихає в потилицю, відчуваю.  
             Ми збігаємося майже стовідсотково. Кольори, захоплення, прагнення, погляди та плани на життя...  Пам’ятаєш, плела тобі маячню про спорідненість душ, таких собі «соулмейтів»? І про долю. Усе жартома, та між рядків я сховала безліч підтекстів. Ти ж типовий представник чоловічого роду! Геть не розумієш натяків. Знаєш, більше схиляюся до думки, що не хочеш розуміти. Тому більше жодних загадок. Говоритиму прямо, а ти миттю знудишся від відсутності інтриг. Переживеш. Сам же напросився. Зав’яну без образності мислення, потону в банальщині (і тут відсилка на початок твору, де «банальність - ....). 
               А я чарівниця, добра чаклунка. Здогадувався? Коли була малою, багато років поспіль на день народження загадувала єдине бажання – перетворитися на фею. Скільки ж можливостей я змарнувала на це. Та врешті стала феєю! Ні, не ховаю крила під сукнею, але роблю людям добро, магічним чином вгадуючи, що їм потрібно. Бачу нову книгу й відразу розумію, кому вона може бути цікавою. Надсилаю знайомій. І стільки радості! Виявляється, вона давно шукала щось подібне і сама кілька хвилин тому розмірковувала про це. Таких збігів останнім часом дедалі більше. Ти скажеш, що це лише уважність, я добре знаю смаки своїх друзів. Хай так.  
               А ти зовсім не ідеальний! Коли я це збагнула, навмисно трішки підмочила свою бездоганну репутацію, аби дорівнятися до тебе. Не сподівалася, що оціниш. Так і сталося. Не оцінив.  

         Кажуть... Якщо ти в заручниках, кліпни двічі. А якщо  читаєш цей текст, прошу, скажи мені «шулики». Це така обрядова страва на Маковія. Бабуся готує дуже смачні (ще одна з моїх залежностей). Колись почастую тебе, якщо виявиш бажання спробувати. Просто спало на думку, але це достатньо рідкісне слово. Надійний пароль треба,  аби уникнути випадкових збігів. Таке точно ніхто просто так не скаже, тому що до Маковія ще далеко, а  ще  прикро, але молодь навіть не чула про цю страву. Б’юся об заклад, ти теж не знав. Традиції вмирають. 
              Яке ж безглуздя пишу, які нісенітниці верзу... Потік не пов’язаних між собою думок. Радує лише те, що з кожним абзацом ти дізнаєшся про мене щось нове. Попереду ще багато таємниць. Пам’ятай, про наш пароль. Дуже хочу його почути.