Що я? Де я? Навіщо я?
Страх
Що ти робиш, коли тебе страшно? Ховаєшся під ліжко, відважно йдеш проти своєї фобії або...
Я мовчу. Я завжди мовчу, коли мені страшно – бо страха не існує, його породила сама людина. Я дивлюся на себе в дзеркало – і бачу свій єдиний страх – себе. Я є павук або тарган, я – висота й літак в тому блакитному небі, я – старість і смерть, що прийде за собою із косою. Я – страх.
Та чи можна сховатися від себе? Тому я мовчу, намагаюся, щоб ніяка думка не проскочила в моїй голові, щоб час завмер, а життя застигло – пустота. У тієї тиші, біля дзеркала, витріщивщи очі, я стою і насолоджуюся пустотою, яка рятує мене від того, що близькі хворіють, поїзд насувається, а мрії перетворюються на ворогів. І в ту мить, коли нарешті здається, що перемога близько, мої вуха виловлюють дивний, неприємний звук, по шкірі розбігаються мурахи – дихання зупиняється. "Це кіт!" – заспокоюю я себе, але не вірю, не вірю, не...
Спокій, немов скло, розбивається на тисячі маленьких гострих уламків – і моє "чудовисько з під ліжка" збиває мене з ніг, кусає – повітря все меньше й меньше...
#4487 в Сучасна проза
#3150 в Молодіжна проза
Відредаговано: 10.12.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
