Що я? Де я? Навіщо я?
Диво
Я знаю, що Диво в світі є. В моєму чи ні – це вже інша розмова. Хоча, ні, моє життя теж зустрілось з тією істотою: вдох-видох, вдох-видох, вдох-видох – ось моє диво. Я відчуваю, що жив: запах міста в моїх легенях, тіло болить і не слухається, думки хаотично метушаться з одного боку в інший – я збожеволів, але серце б'ється.
Щозими я зустрічаю смертників, що втікли від старої з косою: бачили колись, як з неба падає крижаний ніж на голову якомусь перехожому? Твоє життя в цю мить застигає: ти розумієш, що нічого не встигнеш зробити, в тебе нема часу навіть окликнути того, хто має зараз померти. Але ця людина навіть не помічає ту жахливу ситуацію, в якій опинилася, весело та повільно продовжуючи свій хід. Ти зажмурюєш очі – одна секунда, дві, три, чотири, п'ять...
Живий. "Живий" – роздається відлунням по всьому моєму хворому мозку. Йде далі, не розуміючи, що щойно він удруге народився: бурулька впала за секунду після того, як він (або вона) покинув небезпечний метр асфальту. Оце я розумію подарунок, мабуть, від долі чи від когось ще!
Ця подія відтворюється на моїх очах декілька разів на сезон, і кожну таку мить я вдячен тому Диву, що воно не пройшло повз – і я задихаюсь від цього почуття, руки знов тремтять, нагадуючи про таблетки, а я дивлюся в небо на крижаний кинджал, що летить на мене...
#3770 в Сучасна проза
#2857 в Молодіжна проза
Відредаговано: 10.12.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
