Куди їде потяг?
Дізнаємось потім.
Помріємо завтра,
Забудемо про спокій.
Мрії не вічні,
Серця в усіх грішні.
Я буду благати,
А ти будеш вбивати.
Слова твої катують,
А очі чомусь лікують.
Хіба це не диво?
Хіба це не вічно?
Очі твої ніжні,
А серце твоє грішне.
Ти руйнуєш чужі долі і вбиваєш мене поволі.
Прокинувся в неволі.
Такою була твоя воля?
Гвалтує його життя,
Прийшла пора для каяття.
Закриються його очі,
Заспокояться душі дівочі.
Колись прийде і моя пора,
Це за те, що закохався в такого осла.
Мої слова вбивали людей.
Це за гріх мій і за сотню смертей.
Віддамся я долі й пороку цьому,
Хоч не вірю в усю цю маячню.
Відредаговано: 26.02.2024