Що в тебе в середині?

Ліс

Її душа - темний ліс.

В очах і іскор вже нема.

Вона натягнута струна і втомлена від гулу злих думок.

І в раз в житті посипалось все, мов пісок.

"Та ні, все ок, мої проблеми - це дурня".

Дурниця змушує не спати цілу ніч, від їжі відмовлятись, брехати й награно сміятись.

І в раз кудись зникла раціональність,

"Якщо була б я кимось іншим...Якби ж була інша реальність ".

Прокинулась і все по колу,

Життя неначе душить, забирає її свободу.

А що ж це взагалі для неї таке?

Кожен день відчуває лише те, як серце рве.

Немає часу думати про це.

До болю дівчина так звикла, без неї навіть якось дивно.

Коли спокійно все - тривожно,

А коли страх знову приходить, то якось навіть вже й комфортно.

Невже все справді так погано?

"Це просто плід моїх думок", "В неї такий період, все ок ".

На ранок серце вже не билось.

Не було криків, не було й сліз...

Не відчували вони, як і вона, провини.

Не змогли зрозуміти її темний ліс,

А вона не змогла збагнути суть життя, не змогла відкритись йому і потрапила в вічне, "всього лиш" , небуття.

Подобається

#839 в Різне
#163 в Поезія

Відредаговано: 26.02.2024