15

- Я не знаю майже нічого ні про вас, ні про червоних драконів, адже жила все своє життя у світі людей. Мама й тато мені не розповідали нічого про світ драконів, тому мені важко визначитися. До того ж я не хочу брати участь у війні між драконами. 

Явіррія подивилася на мене так, наче готова спалити прямо зараз.

- Тоді я зараз же попрошу тебе повернутися у свою країну.

- Ні, я хочу залишитися, щоб переконатися, що з Дейвітом все гаразд, - твердо відповіла я.

Сама здивувалася чому так хвилююся на Дейвіта, він же для мене ніхто. Явіррія трохи подумала й відповіла:

- Гаразд, залишайся сьогодні. 

Ми вийшли з кабінету. Якраз до Дейніса та Женнаймера підійшов лікар.

- Як там Дейвіт?!

Явіррія зробила крок вперед. 

- Ще без свідомості, я зробив усе необхідне. Він може проспати мінімум до завтра. 

Лікар залишив рекомендації, сказав, що завтра зранку прилетить, перетворився на дракона й полетів.

- Як так вийшло, що сталася бійка? - запитала я.

Ми пройшли у сад і сіли за столик.

- На Дейвіта напав червоний дракон. Подробиць ми не знаємо, його знайшов і приніс його друг, - відповів Дейніс.

Хлопцеві важко говорити.

- А хто ти взагалі? - запитав Женнаймер.

- Я знайома Дейвіта, виросла у світі людей.

- Ти не червоний дракон?

- Наполовину червоний, наполовину синій.

Чоловік на мене здивовано глянув, а я перетворилася.

- А хто твої батьки? - запитав батько Дейвіта і Дейніса.

- Мама Лілія, синій дракон, а тато Мирослав, він з червоних.

- То твої батьки порушили заборону й у результаті народилася ти, - Дейніс дивиться на мене, його очі округлилися.

Я ствердно кивнула.

- Так, лети додому, Дейнісе проведи її негайно.

Женнаймер зробив жест, яким показав, щоб я негайно забиралася. Я і Дейніс перетворилися на драконів і полетіли. Коли ми опинилися в моєму рідному світі, було вже темно.

Уже біля гуртожитку, коли ми стали людьми я попросила у Дейніса тримати мене в курсі, як там Дейніс, він пообіцяв розповідати мені, а потім знову став драконом і полетів.

З гуртожитку вийшла Наталка.

- Поліно, тебе так довго не було! Я не змогла до тебе додзвонитися!

- Я у кімнаті тобі про все розповім.

Ми зайшли, я зробила нам чаю і я все подрузі розповіла. Щойно я завершила, як почувся звук, схожий на грім, коли ми виглянули у вікно, то аж роти повідкривали від здивування.