14

Після роботи я вийшла з редакції й до мене підійшов Дейвіт, він має такий вигляд , наче привида побачив. 

- Я Дейнес, брат Дейвіта. Він зараз у поранений.

Мені це хлопець повідомив поспіхом.

- Що з ним?

Лети за мною!

Ми перетворилися на драконів. Коли Дейнес побачив мій вигляд, то кинув на мене здивований погляд, але нічого не сказав.

Ми піднімалися все вище й вище, поки не прилетіли до невідомої мені гори. Ми там приземлилися, Дейнес показав щось на невідомій для мене мові й ми опинилися у місті, його ворота виготовлені із золота й сяють. Пролітаємо над чистими широкими вулицями. Судячи з усього тут тільки настав ранок.

Ми приземлилися біля будинку, я побачила Яввірію, вона про щось розповідала чоловікові.

- Жаммайнере, хоча Дейвіт вижив.

- Кохана, все буде добре, він одужає.

Я підійшла до них.

- Як там Дейвіт?

- Ох, Полінко, його оглядає лікар. 

- Як це сталося?

- Його поранили червоні дракони.

Жаммайнер дивиться на дружину й сина так, ніби зараз у його очах з'являться знаки питання.

- Любий, це знайома Дейвіта Поліна. Вона теж драконка, мені треба з нею поговорити.

Мені стало цікаво про що Яввірія хоче зі мною поговорити.

- А вона не червона драконка? - запитав Дейнес.

- Вона, як вам пояснити. Потім поясню. Поліно, ходіомо в мій кабінет.

Ми зайшли в будинок в піднялися на другий поверх. Щойно Яввірія закрила двері, то сказала мені:

- Ти маєш обрати негайно на чиєму ти боці наших чи червоних драконів.

Такого я не очікувала. І от що мені відповісти їй? Це таке несподіване питання.