5

Я продовжую ходити на пари, одногрупники запитували як я зламала руку. Я відповідала, що не хочу про говорити, їм і дійсно цього не варто знати, тільки Наталка знає обставини. Поки що я похожу в гіпсі, а потім мені зроблять операцію.

Після пар я пішла на роботу, з стараюся працювати, як і зазвичай, хоча це нелегко.

Увечері, коли я вийшла із редакції, то до мене підійшов Дейвіт, він привітався зі мною.

- Поліно, нам потрібно з тобою поговорити негайно. 

- Про що нам з тобою розмовляти?

- Дізнаєшся згодом, але розмовляти ми будемо не тут.

Ми сіли у автомобіль, поїхали за місто, на питання куди ми їдемо Дейвіт відповідав побачиш.

Ми зупинилися у полі, навколо немає навіть тракторів. Дейвіт вийшов із машини, я теж. Раптом хлопець почав трансформуватися і переді мною з'явився великий синій дракон, я хотіла негайно повернутися у машину, але він обережно присів на землю і кивнув головою, щоб я вилізла на спину, я це зробила і ми полетіли, літали десь пів години, мені сподобслося, все таким маленьким внизу здається. Дейвіт опустився біля машини, я злізла з його спини і він перетворився на хлопця.

- Дракони існують?

Я не вірю своїм очам. Я що сплю?

- Дракони реальніші, ніж ти думаєш і чомусь на тебе не діє. І чому так відбувається для мене загадка. Та жінка, яка на тебе напала із клану червоних драконів, сині й червоні ворогують. Я розповів своїм про напад на тебе, щоб розслідували причину нападу, але вони не захотіли розбиратися, але я зроблю це сам. А зараз нам краще повернутися у місто.

Ми приїхали назад за годину, Дейвіт привіз мене до гуртожитку.