Що там було?

3

Увечері я ішла додому з роботи, раптом до мене підійшла якась незнайома жінка, вона оглянула мене з ніг до голови, наче оцінює. 

- Ти Левченко Поліна?

- Так, це я. 

- Іди зі мною! - наказовим тоном сказала незнайомка.

- Я нікуди з вами не піду, бо не знаю вас, - упевнено і злісно відповіла я.

Жінка вхопила мене за руку, я намагаюся вирватися, але вона мене тримає міцно, сильна жінка. Вона почала тягти мене, я присіла. Потім я почала кричати:

- Допоможіть мені! А ви відпустіть мене! 

- Закрий рот і мовчки іди за мною!

- Нізащо! Ви жахлива людина! 

Я підвелася й ударила жінку, а вона хотіла мене ударити, але я виставила блок, намагалася скрутити жінку, але вона мене мене відкинула, як пір'їнку. Як же боляче! Я намагалася підвестися, раптом жінка відлетіла, як пір'їнка. А мене хтось посадив.

- Як ви? - почула я чоловічий голос.

- Не дуже добре. 

Я з подивом побачила, що це Дейвіт.

-Дякую, що врятував мене.

- Я відвезу тебе в лікарню.

Хлопець посадив мене у свій автомобіль і повіз до лікарні, я надто шокована, щоб щось аналізувати. Лікар мене оглянув, надав  першу допомогу, наклав гіпс на зламану руку, призначив день операції й відпустив. Дейвіт відвіз мене в гуртожиток.

 

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше