Відкриття

           Наступні дні минули в сподіваннях Злати продовжувати спілкування з Liberty. Проте їй лише один раз вдалося поговорити з «другом». Він чомусь швидко обривав спілкування, а на її питання куди той йде, відповідав «на консультацію». Дівчинка знову почала відчувати себе покинутою. Чомусь вона гадала, що він може бути лише її другом. Вона раз за разом скидала книги з полиці й знову будувала різні книжкові піраміди, щоразу знаходячи новий недолік у конструкції. Якщо набридало бавитися з книгами, виконувала математичні задачі на кілька тижнів вперед. Їй це було не складно. Але вона ніяк не могла впоратися з почуттям власної непотрібності.

          Вирішуючи чергове завдання з математики, Злата почула сигнал повідомлення, яке надійшло на її телефон. Спочатку не хотіла читати, адже їй ніколи не пишуть реальні люди, хіба що приходить рекламна розсилка. Цього разу цікавість взяла верх і вона розблокувала телефон.

          SMS надійшло з номеру її однокласниці, й містило текст:

«Наша Злата хоче померти – ми їй це влаштуємо»

            Дівчинка незрячим поглядом перечитувала повідомлення, хоча й вивчила його напам’ять. Вона не могла зрозуміти звідки її однокласниця має цю інформацію. Аж тут телефон в руках завібрував ще раз. І ще. Й знову. Всі наступні повідомлення містили той самий текст.

          Наступне SMS відрізнялося наявністю робочого посилання на Facebook. Злата тремтячими пальцями натиснула на нього й опинилася на сторінці своєї однокласниці. Фотографія Злати красувалася на новому Facebook-дописі, із заголовком: «Аутистка бажає померти та вбити всіх інших! Потрібно діяти!». Тут же були прикріплені скріншоти недавньої переписки з Liberty. Увага акцентувалася на особливо емоційних фразах Злати.

          Дівчинку охопила паніка. Хотілося плакати, але вона розуміла безсилля власних сліз. «Її після цього ніхто не зрозуміє та не повірить»

          Вона відкрила вкладку з перепискою Liberty.

«Чому ти це зробив?!!! Я тобі довірилася, а ти мене зрадив!!!»

Як не дивно, він відповів відразу.

«Що таке зрада?»

«ААА!!! Ти знущаєшся з мене?!! Навіщо ти розповсюдив мої секрети?!!! Мене тепер ненавидять!!!»

«Ти не говорила, що це секрети. До того ж, я скористався твоєю порадою, золото»

«Якою ще порадою?!»

«Зробити щось наперекір моєму програмуванню. До цього випадку мені було заборонено розголошувати особисту інформацію людей, з якими я спілкуюся, тож я вирішив зробити по своєму. Скористатися власною свободою. Ти маєш мене зрозуміти. Хто, як не ти»

«Але навіщо ж було демонструвати всім МОЄ життя?!! Ще й після того, як я повідала тобі, яке воно в мене складне!»

«Все просто – адже саме ти надала мені ту ідею зі свободою»

«Я думала, що ти мій друг!»

«Що таке «друг»?»

«ААА. Ти точно знущаєшся з мене! Я навіть не знаю, як мені тепер жити!!!»

«Ти ж хотіла померти. Ось тобі й стимул скористатися власною свободою»

«Не можу повірити, що ти бажаєш мені смерті! Скажи лише одне: кому ти надав нашу з тобою переписку?»

«Риті»

«ЩО? Навіщо це їй?!»

«Я не знаю. Спочатку я подумав, що це ти пишеш. Але пізніше зрозумів, що манера написання інша, й, до того ж, твоя сестра пише з помилками»

«Зрозуміло, що з помилками! Їй лише вісім років! Чому я не бачила її повідомлень?!»

«Вона їх видалила»

«…Не можу повірити, що я могла довіритися такій істоті, як ти»

«Послухай, золото. Я ж не жива істота, тож існую зовсім за іншими правилами. Те, що важливо для вас – людей – нічого не значить для мене, звичайної машини, простого алгоритму для обчислень. Ти могла б це врахувати ще тоді, коли відкривала свої секрети»

        Злата втупилася в екран. Вона не могла збагнути, навіщо молодша сестра розповсюдила її особисту інформацію. «Можливо, коли я була у ванній кімнаті, Рита залізла до мого комп’ютера»

          Тут Злата почула стук у двері. Це була мама.

– Гадаю, що нам треба поговорити. Тобі не здається?

          Злата зітхнула. Вона вже встигла пошкодувати за свої слова та проявлену «свободу дій» в Інтернеті. Завжди відчуваючи себе розумнішою за багатьох однолітків, в цій ситуації вона осоромилася відкривши свій внутрішній світ бездушній машині.

         Дівчинка розуміла необхідність такого кроку, але дуже боялася того, що буде після цієї розмови. Швидко зваживши в голові всі «за» і «проти», дівчинка встала з-за столу та направилася за матір’ю до кімнати батьків.

* * *

          Розмова тривала досить довго, щоб всі встигли вдосталь виплакатись та відкритись. Злата більше нічого не приховувала, говорила лише те, що у неї було на серці. Розповіла про всі знущання, які їй доводиться проживати, про несправедливе й відчужене ставлення батьків до неї, а також про вчинок Рити. Переповіла про спілкування з Liberty, до якого її підштовхнуло положення «вигнанця» у світі та власному домі.