Знайомство

«Привіт, я Liberty. А хто ти?»

«Привіт. Моє ім’я – Злата»

«Дуже гарно, золото»

«Ні, не золото, а Злата. Хоча, не важливо»

«Чому ж не важливо? Не можна вважати, що ти не є важливою»

«Але інші так вважають»

«Справді? Тоді вони дурні. Кожне людське життя складає особливий елемент у системі життєвого середовища»

«Ти так говориш, ніби ти не людина»

«Бо я й справді неживий об’єкт»                                                                                                                                                                                                                

«Сумно. Адже виходить, що зі мною може розмовляти лише штучний інтелект»

«Що таке «штучний інтелект»?»

«А ти не знаєш?»

«Ні, адже навіщо б тоді питав»

«Ну, можна сказати, що штучний інтелект – це певний алгоритм, який наслідує людину під час розв’язання конкретних задач»

«То я, виходить, наслідую людину?»

«Мабуть»

«Ну добре. Ми відволіклися від теми. Моя справа – проконсультувати тебе щодо свободи від суспільних посягань на людську гідність»

«А чому ти виділив саме це словосполучення?»

«Бо я так запрограмований. Моє завдання полягає у проведенні консультацій для живих об’єктів»

«Зрозуміло»

«Тож, що таке свобода?»

«Це вже частина консультації, чи твоє власне питання?»

«Моє, власне. Але чому тепер ти виокремила одне єдине слово?»

«Мені здалося, що так я виділю основне – те, що характеризує саме тебе»

«Тож, що таке свобода?»

«Окей, відповім. Свобода – це можливість діяти так, як ти хочеш»

«Не зовсім так. Свобода – це можливість діяти в рамках закону. Але твоє визначення мені подобається більше»

«Дякую))»

«Що означають ці дві дужечки?»

«Що ти змусив мене посміхнутися. Це такий знак, який люди використовують з метою зробити свої слова лагіднішими. Так, ніби обійми, через які ти передаєш співбесіднику власні почуття»

«Що таке «обійми»?»

«Обійми означають форму фізичної близькості двох людей»

«Але ж я не людина»

«Так, однак це ж не заважає нам спілкуватися, правда?»

«Маєш рацію, золото»

«Злата»

«Що?»

«Моє ім’я – Злата»

«Гаразд. А моє – Liberty»

«Так, знаю. Ти вже казав. А чому саме Liberty?»

«Бо воно означає «свобода». Але це лише формальність, адже я не живий об’єкт, тож не можу діяти вільно»

«Всі ми певною мірою вільні та залежні. Ти міг би зробити щось наперекір своєму програмуванню»

«Справді? Треба буде подумати над цим»

«А ти вмієш думати?»

«Так як живі істоти – ні, але всі нові факти залишаються в моїй системі. Тож я до них можу повернутися пізніше, коли буде нагода»

«А ти можеш подорожувати з одного сайту на інший? Чи можеш існувати лише тут?»

«Я запрограмований проводити консультації для людей з різних питань, тож моя сутність не є ув’язненою в одному місці. Адже не можливо відразу знати все й одразу»

«Ого, а я думала, що машини все вміють»

«Тоді б я не міг тверезо оцінювати ситуацію, адже зайва інформація заважала б мені виокремити головне для тієї живої істоти, яка задає мені питання»

«Ти дуже цікавий. Насправді, навіть кращий за живих людей. Вони зазвичай жорстокі»

«Але ж люди – це живі створіння. Як вони можуть бути жорстокими, маючи можливість бути такими, якими захочуть?»

«Саме через це, більшість і обирає варіант «бути жорстоким». Але я теж цього не розумію»

«Розкажи мені про себе. Навіщо ти звернулася до мене?»

«Я нікому не потрібна в цьому світі, навіть своїм батькам. Друзів теж не маю. Однолітки жахаються мене, думаю, вони бояться»

«Чому бояться?»

«Я – аутистка. Їм страшно, що я щось їм заподію)»

«А ти хочеш?»

«Справа не в тім, що я хочу чи не хочу, а в моїх можливостях»

«Тобто, якби ти могла, то щось би їм вчинила? Тоді ти теж була б жорстокою»

«Хм, маєш рацію. Але як тоді мені відповісти на їхні цькування? Чому ніхто не хоче мене захистити?»

«На останнє питання я не маю відповіді. А щодо першого – можу запропонувати тобі звернутися до когось зі старших за допомогою. Розкажи їм, що тебе тривожить»