LIBERTY

            Злата сиділа у своїй кімнаті кілька годин поспіль. Забившись у куток, дівчинка тихенько плакала. Не хотіла, щоб її скиглення почули батьки, які за стіною дивилися телевізор. Вони не будуть розбиратися з проблемами своєї доньки-підлітка, а просто скинуть всю вину на неї. Та хіба вона винна, що однолітки її ненавидять? Дівчинка сиділа, підібгавши ноги, і думками повсякчас поверталася до одного судження: «чому люди такі жорстокі?»

          Кожного разу, йдучи до школи, Злата сподівалася, що однокласники змінять своє ставлення і почнуть, якщо не дружити, то хоча б сприймати її такою, яка вона є. Але кожного разу вона все глибше розуміла хибність подібних надій.

          Сьогодні, перед дорогою додому, однокласник вирвав у неї рюкзак, вивалив з нього весь вміст на підлогу та почав все те топтати. Дівчинка безнадійно благала припинити. Вона робила спроби відштовхнути хлопця, які тільки смішили юрбу довкола них.

          Коли натовп розійшовся, Злата побачила свій брудний та порваний рюкзак із зібганими зошитами поряд. Вже тоді хотілося плакати, однак цього разу стрималася.

       Прийшовши додому, дівчинка закрилася у ванній кімнаті й почала відмивати рюкзак. Пізніше змогла трохи його підшити. Батьки навіть не звернули уваги на її стан, тож обійшлося без докірливих запитань.

         Злата не могла зрозуміти, невже не можна, що б всі розумні істоти стали хоча трохи добрішими. «Особливо мої батьки». Дівчинка швидко витерла зі щоки нову сльозу, змушуючи себе більше не плакати.

         Вона підвелася на ноги та підійшла до своєї полиці з книгами. Кілька секунд уважно роздивлялася корінці книжок, виявляючи певні відмінності з тим, як Злата ще вчора розставила своїх друкованих друзів. Там буква Г йшла відразу за А, Я виступало перед М. Її охопив гнів. «Знову Рита нишпорила в моїй кімнаті». Сестра завжди робила все на зло Златі. Хоч скільки дівчинка не сварилася з молодшою сестрою та не жалілася матері, їй ніколи не вдавалося здобути справедливості: мати постійно ставала на бік Рити. Як і батько.

        Златі було сім років коли народилася Рита. І з цього часу все пішло шкереберть. Принаймні, так здавалося самій Златі. Якщо до народження своєї другої доньки батько з матір’ю ще якось намагалися приділяти увагу першій дитині, турботливо й терпляче ставлячись до особливостей дівчинки, то відтепер вона відчувала себе нікому не потрібною.

       Якось, коли мати знаходилася на останніх місяцях вагітності, дівча ненавмисне підслухало розмову батьків.

– А що, як вона буде така ж, як і Злата? – мати говорила дуже тихенько, в голосі бриніли сльози.     

 – Ні, в нас не буде ще одної аутистки, – батько відповів дуже рішуче, так, неначе при народженні дитини він мав привілейовану опцію обирати чи страждатиме твоя дитина на аутизм.

       Злата пам’ятала, як її зацікавило нове слово «аутизм», яке вона до того не чула. Вона прошепотіла «аутизм». Тихенько, а потім голосніше. Аж поки на її крики «я – аутистка» не прибігли батьки. Вона дивилася на них, і повторювала це твердження, поки батько зі словами «вона ще й підслуховує» не зупинив її сильним ляпасом по щоці. Злата й дотепер відчувала як палала від болю щока.

        Тож, як і передбачалося, Рита виросла нормальною дитиною – без особливостей. А от Злата відтоді опинилася сама по собі. Її аутизм проявлявся в небажанні йти на контакт з оточуючими, і в цьому батьки покинули свою старшу доньку напризволяще.

         Злата скинула всі книги з полиці. В деяких з них була погнута палітурка, тож дівчинка закусила губу від жалю. Вона ніжно розправила нерівності на обкладинках, почала знову формувати свою книжкову полицю. Спочатку все розставила по алфавіту, а тоді ті книги, що суттєво відрізнялися за розміром витягувала і складала поверх вже сформованих книжкових рядів.

         Насправді, вона любила це заняття. Їй подобалося розкладати все по порядку: в алфавітному або ж за формою. Проте ненавиділа, коли молодша сестра без дозволу перетворювала її кімнату на помешкання хаосу.    

      Відійшовши на два кроки, Злата прискіпливо оглянула пророблену роботу й залишилася задоволеною. «Все на своїх місцях». Постоявши кілька хвилин, дівчинка вирішувала чим їй зайнятися. Домашнє завдання вона завжди виконує наперед, до того ж, завтра субота, тож можна було трохи відпочити.

          Дівчинка перевела погляд на комп’ютер, і в цей момент їй в голову прийшла ідея. Вона ввімкнула живлення та, зав’язуючи волосся, щоб не заважало, чекала доки комп’ютер завантажиться.

        Клацнувши на браузер ввела в пошуку «правові наслідки за булінг». Результатів виявилося більше 74 тисяч. Переглядаючи заголовки сторінка за сторінкою, Злату зацікавив сайт «LIBERTY. Відчуй себе вільним». Перейшовши за посиланням, побачила простий інтерфейс, де посередині містилося гасло «Liberty – це свобода. Пройдіть консультацію та дізнайтеся, чи вільні ви від суспільних посягань на власну гідність».

      Якщо в її голові й спливли застереження щодо спілкування з незнайомцями в Інтернеті, то вона швидко відсунула їх геть. Злата бажала просто якось покарати жорстоких однокласників. До того ж, на екрані майоріла кнопка, що ніби промовляла до дівчинки «натисни».

Тож Злата натиснула.