14 Розділ Вадим

 Спалося мені дуже добре і нехотілось просинатись,настільки відчував себе добре, що хотілося продовжити ці відчуття. Відкривши очі я хотів побачити русалку,яка спить біля мене, але її там не було. Швидко підвівся та подався перевіряти будинок. Та її ніде не було. Вернувся назад в спальню і просто сів на ліжко. Чомусь мене охопила паніка. Чому вона пішла, чому нерозбудила мене і взагалі коли вона пішла. Чи захоче ще мене бачити. Я знав, що з нею непотрібно йти тим шляхом, що я звик, та я навіть і недумав.Коли поцілував ,так я збудився але непланував нічого більшого. Та коли вона сказала пішли до тебе я такого не очікував і вже хотів сказати це погана ідея але в її очах я побачив,що якщо відмовлюсь то вона не схоче мене більше бачити. Тому взяв її за руку і сказав" пішли. "

А тепер мене мучили думки ,що я зробив неправильно і взагалі, що я серйозно напартачив.

Вона хотіла цього я це бачив,але я нехотів щоб так все сталось. Я хотів показати як мені було добре і взагалі що мені дуже добре просто бути поряд.Так саме показати, бо розумів ,що вона в слова не повірить.І в банальні слова "Мені так було добре з тобою "чи "Мені ще так не було добре "вона б не повірила.

 Ці думки мене просто розїдали. Я навіть подумав піти до будинку її бабусі і поговорити з нею. А потім згадав що вона мабуть поїхала на роботу. Ця думка мене трішки заспокоїла.Прийшло розуміння що можливо через це вона і пішла так рано. 

Хотів подзвонити, та згадав що немаю її номера. І взагалі я нічого не знаю де вона живе в місті, я немав її адреса.Все що в мене було це наш спільний час на річці і те що її бабуся живе в цьому селищі.

 Так селище не велике я знав де саме живе бабуся Ірина,Володя мені показав. Та під яким приводом я маю туди прийти і запитати номер чи взагалі буть що.Я вирішив просто чекати до наступних вихідних. Це те що почало гріти мою душу. 

 Незнаю скільки я так сидів,та в двері постукали то прийшлось іти відчиняти.

За дверима стояв Володя. Якись я б сказав засмучений.Вже подумав може щось сталося. 

-Привіт Володя, заходи, -відчинив двері і запросив до будинку. 

-Привіт Вадиме,я не надовго. Хотів повідомити,що я більше не зможу тобі допомогти. Їду сьогодні в Чехію.

-Аа,ну нічого як потрібно то їдь,ти і так мені допоміг. 

-Я хотів повідомити тебе, щоб ти неображався.

-Ти що, я неображаюся,тільки це я немаю зараз всю готівку щоб тобі заплати за твою роботу, але я поїду сьогодні в місто і тобі принесу, добре?

-Непереймайся, ти мені вже заплатив.

-Та ні ,я знаю скільки коштує робота,тож я обовязково принесу,.Можу я віддати Любі?

-Так але я тебе прошу не переймайся цим.

-Все добре я і так планував їхати, тож все добре. І дякую тобі за допомогу. Без тебе мені б потрібно було ще довго це все робити, -обвів руками свій будинок.,-дякую,і щасти тобі там у Чехії.

-Дякую.Якщо ще тобі буде потрібна допомога, то можеш покликати Романа.Він зараз дома бо з дня на день має бути поповнення у них, тож біля дружини.

-Нехвилюйся,я справлюсь,думаю в нього зараз і без мене клопоту.

-Ну якщо щось звертайся,-потиснув мені руку,-бувай йду збиратися.

-Щасливої тобі доброго Володя.

 Він пішов а я вирішив ,що ось воно рішення я поїду в місто щоб зняти гроші і навідатись до сина в університет. Ірина говорила що працює там,то можливо побачу її там.

 Зібрався я дуже швидко, навіть не встиг зробити кави просто зібрався і поїхав.Подорозі заїхав на квартиру де все ще знаходились мої речі. По великому рахунку мені вже час повертатись на роботу та я все ще не був готовий ,тепер мені особливо хотілось бути там в будинку моєї мами .

В банку швидко вирішив питання. Отримав гроші для Володі та ще знав для себе бо в селі більше потрібно мати налічку. А після банку подався в університет. По дорозі набрав Артема.Він довго не підіймав слухавку та все ж таки на останньому гудку підняв.

-Привіт тату, щось сталося?я Я ще в університеті. 

-Привіт сину, я  якраз не подалік тому вирішив заїхати по тебе. В тебе ще є пари?

-Ні якраз була остання, тоді я тебе почекаю біля входу. 

-Добре,буду за п'ять хвилин.

 Справді за п'ять хвилин я вже був біля входу в університет, та машину припаркував трохи дальше. 

-Ну привіт ще раз,-привітався до сина. 

-О привіт, -обернувся до мене, -а ти хіба не на машині?

-Так на машині, але припаркувався там далі,-показав рукою напрямок.-Хочу з тобою пообідати десь.Може десь неподалік якийсь гарний заклад є?

-Є ,пішли покажу.

-А тут біля університету немає?-мав надію що є.

-Ти що тату,тут тільки їдальні і забігалівки.Хіба студентам під силу харчуватися в ресторанах.,-почав сміятись,-справді росмішив тату.Пішли вже,я теж зголоднів. 

 Мені нічого не лишилось як йди за Артемом.

Пройшли ми недалеко,і справді був непоганий ресторан. Принаймі виглядав дорого.

-А ти часто тут буваєш?-запитав у Артема.

-Бував кілька разів. 

-З дівчиною?

-Так з дівчиною. 

-До речі як в тебе розвиваються стосунки з нею?Вікторія так?

-Так тату Вікторія, все добре вона така чудова, здається я закохався.

-О бачу по очах що так і є,тільки це я тобі скажу не поспішай і будь обережний.

-Ти про секс?!Якщо так то ти запізнився,але нехвилюйся я обережний.Зараз більше доступна контрацепція ніж в ті часи коли ти зробив мамі мене. 

-Я і радий що ти в мене є.Та просто хвилююся за тебе.  Знаєш сину я в твоєму віці здається що секс це все що потрібно, але це не так,і мені шкода що я так довго до цього йшов. Зараз я розумію що це тільки тілесне ,та людині потрібно щей душевне.

-Ого тата потягнуло на філософію..О.. чекай,чекай ти що закохався?

-Та чому зразу закохався, просто думки про великі почуття, -а про  себе подумав я що справді закохався. Я знав що відчуваю щось до русалки,та я просто не знав що таке кохання. 

-О ні я так і повірив.Що запав на якусь сільську кралю?

-Перестань,-відповів дуже різко, -вона не краля,-і сам не зрозумів що сам себе видав.