9 Розділ Іра

 Коли приїхала в село вже вечоріло. Та від зупинки ще треба було пройтися з десять хвилин. Шлях від зупинки до будинку бабусі лежав через місцевий магазин.Там було людно, як зазвичай у п'ятницю вечором. Вся місцева молодь збирається тут, щоб випити холодного пива чи квасу.

  Колись і ми сюди ходили з подругою. Та коли подруга переїхала жити з батьками в місто то я залишилася сама.Тоді Рома почав більше нав'язуватись в друзі,хоча до цього мені здавалося, що він дружить з нами виключно через Маринку. Та після того як вона поїхала він не залишив мене одну. Він часто заходив за мною коли ми йшли до школи. Ми проводили багато часу разом .Та я думала що ми просто друзі.І всякі насмішки з боку однокласників, що ми парочка,сприймала несерйозно, та і він не звертав на це увагу. Але одного дня він сказав що я йому подобаюся і що він нехоче просто дружити.Я звичайно сприйняла це як жарт і навіть посміялася з цього, бо ніколи не думала що Романові подобаюся.Я думала що йому подобається Марина так як він завжди розпитува про неї. На що він дуже образився і перестав за мною заходити та й взагалі мене ігнорувати. Мені було боляче та я зрозуміла,що я не можу заставити когось дружити зі мною. Зі мною майже ніхто не спілкувався.Та для мене самотність не була в новинку.Майже все дитинство та юність, самотність була моєю подругою. Тому я не сильно переймалася. Майже половину одинадцятого класу пройшли такими. 

Але на випускному на який я не дуже хотіла іти,та бабуся наполягла,Роман почав говорити до мене і навіть запрошував на танець. Я зраділа бо як виявилось я таки скучила за нашим спілкуванням з ним.Та тоді я незнала чим це закінчиться.

 Проходячи повз магазин я помітила знайомі обличчя. Серед них був і Роман.Я помітила як він знітився побачивши мене і обернувся в іншу сторону. Чесно мене це ображало бо я нічого не зробила це він мене образив,це він мене використав і це він мене залишив сам на сам з наслідками. 

 Та його друзі помітили мене,-Привіт Ір,давно тебе не бачив,ходи до нас,-промовив до мене Сергій, Романа найкращий друг. 

-Привіт,дякую, та я тільки приїхала,бабуся чекає.

-Ну якщо передумаєш,то приходь, ми ще тут будемо. -продовжив той.

-Дякую,бувайте,-відповіла,та пришвидшила кроки. Таки там де був Рома я почувалася там у небезпеці.Мені здавалося,що він може знову це зробити. 

Я швидко дійшла до будинку бабусі. Знайшовши в середину погукала її.

-Бабусю,я в дома,ти де?

-О моя Іринка, заходи на кухню я тут деруни смажу. 

Знайшовши на кухню, я була обурена томущо, я ж спеціально приїхала щоб їй допомогти, а вона себе заганяє. 

-Бабусю,чому ти не відпочиваєш?Я ж просила тебе берегтися. 

-То що ж мені зовсім з ліжка не підніматися,тай що я таке роблю, ти перебільшуєш, зі мною все гаразд. Тай лікар казав більше рухатися,тож це свого роду вправи та розминка.

-Ой бабусь,тобі треба спеціальні вправи та реабілітація.

-Непотрібно мені це,ще невистачало б щоб ти всі гроші на мене витрачала.

-Та які там гроші баб,-пійдійшла до неї та нарешті обняла і поцілувала, -мені бабусь для тебе нічого не шкода, ти ж знаєш, та й немає більше ріднішої людини у мене. 

-Іди мий руки та сідай,будемо вечеряти, -сказала бабуся, продовжуючи досліджувати останні деруни. 

Я пішла у свою кімнату де залишила свою сумку ,а потім пішла до ванни помити руки. Ми повечеряли з бабусею ,потім я прибрала і пішли спати. 

 Я довго не могла заснути, хоча думала, що засну швидко бо справді почувалася дуже втомленою.А коли заснула то цілу ніч прокидалася ,бо снилось мені жахіття з минулого. Мені часто це снитися, хоча я й непамятаю все що сталося тоді зі мною та наслідки чудово пам'ятаю...

 Коли просунулася довго просто лежала та думала і згадувала та ніяк немогла зрозуміти чому Роман так вчинив зі мною, чи це просто була помста через те що я відкинула його, незнаю.

Коли я закінчила школу, ми мало спілкуватися бо кожен навчався в інших закладах. Та пройшов деякий час, Рома почав зі мною розмовляти. Спочатку це було чисто випадково в автобусі коли ми обоє поверталися з навчання.Тоді він сам заговорив,та поступився мені місцем а сам цілу дорогу стояв.Мені це здалось щирим.Та у нього напевно були свої плани. 

Після цього він почав заходити і кликати мене погуляти,і я йшла бо ми ніби друзі. Ось і цей випадок Роман зайшов за мною і ми пішли на танці.Точніше мали піти.Але він запропонував випити вина,яке мав із собою, сказав домашнє, тато зробив. І я погодилась ну що тут такого, трішки вина перед танцями.Та після першого стакану мені сильно почала голова крутиться і в очах двоїтись.Я сказала, що мені погано, і Роман сказав,що незавадило б перепочити,що треба прилягти, це остання що я пам'ятаю. А коли відкрила очі то перше що побачила це Роми який лежав на мені і дивно сопів.Я широко розкрила очі та немогла слова промовити ,та невдовзі він завмер стогнучи,а через кілька секунд підвівся і побачив що я несплю.-Ти сама винна, -це перше що він сказав. 

-І неприкидайся що ти непамятаєш як до мене лізла,тобі неможна доречі пити,один стакан і ти вже така розкута,хоча може і треба, -все це він говорив з токою ницістю і насмішкою,та одівався.А я все ще не рухомого лежала я навіть не зрозуміла де це ми,просто не могла повірити що це зі мною сталося та ще хто хто, а від друга такого точно не чекала. 

-Що ти говориш, таке Ром.Ти зробив це проти моєї волі. 

-О ні люба ,ти сама кинулась на мене, то як я міг відмовити подрузі, -відповів із сарказмом.-Вставай ,нам треба йти. 

-Йди ,я не піду, -нехотіла зовсім бачити його. 

-Так сподобалось лежати на сіні,ну якщо хочеш можна повторити.

Я відвернулась від нього, чекаючи поки він піде. Коли він пішов, я спробувала піднятися,з труднощами та я піднялась.Голова ще досі боліла а тіло боліло.Я почувала себе розбитою.На дворі була темна ніч та я йшла до дому навіть не думаючи про це,бо вже саме страшніше сталося зі мною, хоча не все я пам'ятала.

Після цього Роман мене уникав і це було на краще бо я нехотіла ні бачити його ні говорити з ним. Він мені став огидний як людина і взагалі як друг. Друзі так не роблять. Хоча те що я нічого не пам'ятала породжувало мені думку що можливо він був правий і я сама до нього чіплялася, та я сама проганяла ці думки, бо він для мене ніколи не був більше ніж просто друг,тоді як це могло статися.