7 Розділ

 Новий тиждень почався як і очікувалося ,дуже зайнятий.На наступний день як планував я поїхав в село.Володя вже мене чекав.Інколи мені здавалося, що у нього більше інтузіазму закінчити як найшвидше ремон ніж у мене.Та я і тим радів, що вже встигли зробили. Але Володя завжди спішив і підганяв.Думаю він чудовий працівник ,бо коли щось починає то хоче це завершити в короткі строки. 

 Та я неспішив,по перше я хотів тут паралельно відпочити.А по друге я хоч привик до комфорту та небув прям таким вибагливий, що мені потрібні всі удобства, тай знав я на що йду.Ну і що зкривати той факт,що мені таки подобалось ходити на річку кожен вечір.Хоч я вже знав ,що не зустріну тут Іру,бо з останньої нашої зустрічі ще коло бару чув ,що вона казала, що приїжджає до бабусі лише на вихідні.Та я продовжував ходити до річки, мені там було спокійно.Я ніби набирався енергії від води ,природи.І взагалі спілкуванню сам з собою. Я більше почав роздумувати над прожитим життям і над своїми помилками.Роздумував над всім ,над своїм дитинством також.Тепер перебуваючи в будинку свого дитинства мене поглинула настальгія. Я добре пам'ятаю як ми жили разом з мамою. Ми жили скромна та я був щасливий,мати весь час намагалась давати мені все, що було потрібно, та тепер я розумію ,що вона нічого не робила для себе. Можливо таким чином вона намагалась заповнити прогалини батьківської любові,я незнаю та коли я був малим мені вистачало її любові. А от коли подорослішав то відчув,  що таки невистачає мені батьківської любові та уваги. Пам'ятаю коли мені було десь десять я сильно побився з хлопцем який був на рік від мене старший.Побились ми ,бо він назвав мене байстрюком.В силу свого віку я розумів що це означає і мене це сильно образило.Скандал був великий. Його батьки прийшли сваритися з мамою,та мама застудилася і сказала, що він немав права мене так називати,і те що він сказав це скоріше за все їхня думка яка звучала у їхньому будинку. Тоді після цього довгий час з мамою неспілкувалися сусіди бо звинувачували, що вона закриває очі на мої вчинки,мовляв з дітьми треба строго, а то вилізуть на голову.Мені звичайно влитіло. Мама сварилася і сказала щоб я більше так не робив і взагалі, щоб не реагував а спокійно відповідав ,щоб дати зрозуміти що це турбує більше когось а не мене. Мене турбувало, але відтоді я зрозумів що люди будуть бити в болюче місце.І якщо ти покажеш це то так і буде. І взагалі вона була в мене розумною жінкою багато мене навчила.Та я настільки сильно закрив свої думки і біль того що таки батько відмовився від мене що в боявся відкритися комусь. Від тоді я був дуже закритий на цю тему ,але така тактика справді спрацювала бо коли бачили однолітки що це мене не ображає то перестали на цьому акцентувати.

 А коли мені виповнилося чотирнадцять і гормони почали стрибати то вниз то вгору я взагалі забув про це а моя увага була виключно на протилежній статі.Тоді я і відчув що неаби як подобаюся дівчатам.То я тим і користувався.Дівчат було у мене багато.Спочатку як підлітки з поцілунками а коли став більш дорослим то і не тільки.Але стосунків як таких у мене ніколи не було.То вже в статосі одруженого вчився тому. Та як виявилося і про це я незнав нічого. Бо сім'я моя хоч і протрималася довго та як сім'я ми не були.А можливо я просто не знав як це будувати.Я все життя просто знав ,що сам за себе і в стосунках з Танею я був сам по собі а вона зі своїм батьками. Вона завжди прислухалася до них до їхньої думки. Тільки тоді коли я досягав успіху вона звертала увагу, тоді я відчував до себе якісь почуття. Можливо це був захвати чи своєрідне схвалення але лише тоді ми були близькі. І навіть наша близькість була інша.Та все ж мені завжди щось не вистачало.Напевно повного схвалення і чіткого вибору,не знаю .Та знаю що ми обоє були в цій справі зелені. Я теж зі своїми страхами які заховалися далеко не робив нічого щоб завоювати жінку з якою мене звело життя. 

 Обдумуючи над тим всім я дійшов висновку що мій батько був напевно теж не готовий до сім'ї тому його вибір став таким.А я в свою чергу дуже сильно нехотів бути як він тому обрав сім'ю. Та теж не зміг її побудувати і зберегти. Чомусь мене накрило тими думками і я сильно почав себе звинувачувати.Я прийшов до висновку що був не тим про кого мріє кожна жінка. Не був відданим та люблячим. Напевно таки Таня права я був ще тим мудаком. А що тепер, тепер нам сорок і що далі робити тепер я не знав.Та якщо Аня права і в Тані хтось з'явився то я зрозумів що буду дуже сильно радий. 

Думаю що кожен заслуговує на своє щастя. Тільки в кожного воно своє. 

 Так минув мій тиждень в роздумах над своїм життям. А коли прийшла субота то я був дуже радий що знову побачу своїх дітей.Я навіть радий був бачити і Таню.Бо тепер я знав точно що ні вона ні я не були один для одного тими що надають крила. Ми просто летіли разом але далеко один від одного. Та я щиро хотів їй щастя. 

 У суботу був запланований випускний у Ані тому я мав бути там.З самого ранку я зібрався та поїхав в місто. Мав привести себе в порядок.Сходити підстригтися, одітися і мав зустріти свою донечку принцесу.Єдине що я жалкував коли їхав до міста, що не побачу русалку.Та можливо це на краще. Небув впевнений,що можу дати їй те що їй треба. Тай взагалі сумнівався чи здатний я на це.

 Підїхавши до школи, як і домовилися ми попередньо, я припаркувався і вийшов попрямувавши до в ходу. Школа була святково прикрашена.Навкруги бігали діти в чудовий сукня та костюмах і я неодразу впізнав Аню серед них. Вона була у чарівному золотистому платі а її волося було вкладене прекрасними локонами. І я зловив себе на думці що блін, моя донечка вже виросла.Як швидко час йде. Подумав ,що  приб'ю буть кого хто посміє її образити.

-Привіт моя принцеса, -підійшов до донечки,-ти сьогодні просто неймовірна!

-Привіт тату, дякую, -обійняла мене, -скажи це плаття просто неймовірне.

-Це ти в мене неймовірна а плаття просто доповнює, -поцілував її в щічку,-вітаю тебе. 

-Дякую.Вибач маю йти, ми ще фотографуємося.