2 Розділ

 Після розмови з Санею я взявся до приберання,бо за час коли зїхав на цю квартиру яку орендую від коли ми вирішили розлучитися то можливо раз чи два прибирав вже навіть не памятаю.Деякі речі навіть не розпаковував.Тому роботи виявилося багато.Зібравши все необхідне я вирішив сходити за покупками а у вечері ще сходив в спорзал.Не те щоб я ходжу регулярно,про те раз на тиждень стараюся підтримувати себе у формі хоча інколи невиходить.Може це лінь прийшла чи що,бо колись був занятий по вуха та непропускав ніколи.А може старість...Та ні яка там старіст Демяне вставай та роби.подумав собі,-мій внутрішній голос прокинувся.Тому відпрацював сьогодні по повному.Прийшов до дому сил на готування не було тож замовив доставку.А з самого ранку я вже кермував до місця де пройшло моє дитинство,де незважаючи на труднощі пройшли чудові роки моєї юності.

 Їхав і згадував як все таки було добре,аж настальгія прокинулась так защеміло в грудя.Тому я їхав з легкою ейфорією та передчуттям чогось доброго.Мені знову здалось,що я їду додому з навчання і мене має   зустрітимама.Проте мама не зустріла вона померла кілька років тому,раптово і швидко.Ніколи не жалілась на здоровя.Це була велика втрата для мене і зараз для мене цей будинок більше ніж просто будинок це згадка про неї.Тому коли Таня заявила щоб продати і поділити гроші мене це дуже розізлило,не думав що вона така цинічна виявляється.

Будинок зустрів в тиші.Та подвіря було прибране і в середині був порядок.Так як я попросив сусіда приглядати за всім,не безплатно звичайно.Він дзвонив звітував а я скидав йому гроші за це.Сусід Володимир якого звати,підготував заздалегідь до мого приїзду,навіть дружину втягнув щоб по прибирати будинок в середині.В будинку пахло свіжість яку я вдихнув на повні груди.В ту хвилину я зрозумів що дійсно тут я віднайду і відновлю себе.

Поки я метушився заносив речі з машини в будинок на подвіря завітав Володимир.Непамятаю скільки йому але вигладав десь за пядесять.Сивина вже покрила голову а глибокі зморшки під очима додавали віку.

-Здоров Вадиме з приїздом.Ми чекали тебе.

-Доброго дня пане Володимере.

-О давай без цих міських штучок який я тобі пан.Тай яка ж то різниця у нас всього десять років.

-Справді тоді вибач,-і потягнув руку щоб привітатись.

-Ну  ходи моя Валя наготувала різного сказала що в нас гості, а якщо гості то застілля, а я тільки за це.Тому ходи ти з дороги йдемо їсти все вже готове.

-Ой та не треба було.Я скупився продуктами  то щось би зготував.

-То завтра а сьогодні ти наш гість.Пішли вже.

То я й пішов.Володі будинок був добре доглянутий із всіма кумунікаціями,що він любязно мені показав поки Валентина його дружина ще щось доставляла на стіл,хоч мені здалося,що там вже місця не було.Коли ми сіли я поцікавився чи ще хтось має прийти бо їди було як на пів села.Якось певно я відвик до тих застіль.

-Та ні ніхто зараз не прийде.Але у вечері мій син з дружиною та дітьми заїде то вже буде що і для них.Ну що за твій приїзд.-швидко закомандував і так само швидко порозливав якусь жовту рідину по склянкам Володимир.

-А що це,-нейняв віри що за напиток.

-О на маєш!-здивувався той.-Що медовуху ніколи не пив?Ну та ти там дорогі коняки тільки пєш.А це між інши все домашне ніякої тобі хімії не то що ті коняки.Вон у нас в селі потруїлися одні від якоїсь пальонки,що одного таки невідкачали.І що тепер діти сироти.А Зіна поїхала на заробітки бо треба тягти та вчити дітей.

-Що ти мелиш Володь,Зіна ще до того їздила бо та нероба ходило та пило,прости боже,бо за небіжчиків або добре або взагалі не говорити.Але що тут казати натерпіласт Зіна з ним.-обурилася Валя.

-Та що він там трохи пив після роботи.

-Трохи пив а приходив пяний та щей Зіну бив.Слухай Володю ненервуй мене а то перепаде тобі.

-Добре добре не кипятись.Вибач Вадиме нас.Ми все так ,в нас весело.

-Та нічого.Я бачу,що весело.А скільки смакоти,думаю буде на тиждень.Дуже смачно Валентино.

-Дякую.Ви їжте, їжте.Може голубці,чи вареники.Пробуйте  пробуйте.-зашарілася Валя від похвали.

-Ну давайте за дружбу.-підняв чарку Володя.

Ми випила та продовжили їсти.Правду кажучи вже непамятав коли останій раз так їв аж дух заперло і на сон зморило,особливо після тосту третього за любов.

-Дякую Валентино та Володю за вашу гостиність але я напевно вже піду трохи приляжу бо щось зморило мене.

-Вже!Слабенький ти.Я думав що ми тільки почали.-пробурчав  сусід.

-Я тобі дам мало.Ти он ше купу роботи маєш.І дай Вадиму відихнути.А до речі Володя казав,що ти хоче ремонт затіяти.-звернулася до мене.

-Так завтра подивимося з чого краще починати та порахую що треба ,та  треба  приступати.Хочу провести воду,зробити санвузол кухню одним словом все.Ось ви все гарно зробили,наймали майстрі?

-Та де там Володя зі своїми хлопцями тими що з бригадою їздять до Чехії зробили.Правда робили два роки бо то гроший не вистачило то Володі в дома нема.Але добре,що вже все минуло.

-Так молодці.Незнаю за скільки я зроблю,проте я не спішу.Добре дякую піду я вже.

Прийшовши до дому я таки влігся на диван.Він був стареньким але на продчуд чистим.Запідозрив що Валя тут таки попоралась добре,треба буде жінці віддячити.А то я якщо чесно зовсім не подумав про це що тут ніхто неживе і напевно було б непогано все вимити вичистити.Перед тим як заснути подумав напевно треба купити ліжко бо диван хоч непоганий але якщо я тут буду спати то потім прийдеться лікувати спину.

Проснувся під вечір вже темніло.З сусіднього подвіря чулися крики.Напевно діти приїхали до Володі.А мені б незавадило помитися.Та так як водопроводу і кумунікацій тут небуло то на передодні сусіди запропонували любязно щоб ходив до них митися,але там були гості не хотілося заважати тому вирішив піти до річки скупатися.А що червень тепленько,ми завжди так робили колись.Взяв рушник,шампунь і подався в сторону річки.

 Коли підходячи ближче до місцевого популярного місця де всі купалися і ми малими теж ,то почув, що там голоси.Напевно молодь там відпочивала,нехотів заважати.Захотілось якогось спокійного та без людного місця.І згадав про місце де колись будучи юнаком водив дівчат «вчитися плавати» ну під приводом,а там вже як повезе.То ось не раз везло.Подався в ту стороно.Це було затишне і тихе місце тут мало хто купався бо було глибоко біля берега тож приходилось зі стрибувати.Глибина була не надто велика але порівнюючи з іншими то було вибратись на берегтрохи важче.Та мені здалось,що це найкраще місце де можна побути самим.Я роздівся і прийшла думка а чого б мені нескупатися голяком нікого ж нема.Подумав- зробив.Стибнув з берега у воду.Водичка була не дуже тепла і нехолодна якраз така яка збадьорює.Кілька раз пониряв,проплив в одну сторону потім в іншу знову нирнув а як винирнув то побачив неподалік постать.Спочатку здалось,що то марево, бо вже сутеніло.Протер очі але марево не зникало.Вирішив підплисти та подивитись.Підпливши ближче побачив,що це дівчина яка стояла спиною до мене та намилювала волося шампунем.Намиливши вона намагалась змити шампунь занурюючись у воду.Коли закінчила обернулась і заклякла.І я закляк...Вона напевно від переляку а я від того неймовірного погляду.Хоч я небачив ні кольору очей, та я чітко бачив ці риси обличчя цей погляд і неймовірний силуєт.Мені правда здалось,що це марево тому я підійшов ближче і торкнувся її.О тут я і переконався що це не марево.бо дівчина нарешті відійшла від шоку і почала кричати.