Розділи 6-10.

6.В чому головна сутність буддизму?

Центральним поняттям всього махаянського буддизму (до якого належить також дзен-буддизм) є шуньята (у перекладі із санскриту «порожнеча»), що позначає відсутність постійного «​​я»  в особистості та у явищах, або відсутність власної природи речей та феноменів (дгарм), зважаючи на їхню відносність, зумовленість та взаємозалежність.

Шуньята - це найважче для розуміння поняття буддизму, що не піддається простому опису та визначенню. Осягнення «порожнечі» — важлива мета буддійських медитацій, по-різному рекомендованих окремими школами. Неточне розуміння терміну «порожнечі» в небуддійських перекладах та коментарях призвело до того, що буддизм отримав репутацію філософії нігілізму, соліпсизму, відмови від доказів розуму, уявлення про загальну ілюзорність тощо. Водночас буддійські школи, розвиваючи поняття про порожнечу, категорично заперечують всі перелічені пункти, акцентуючи увагу на «таковості», «взаємозалежному походженні», причинності та обумовленості.

Космологічні уявлення буддизму зводяться до того, що світ з'явився з порожнечі. Завдяки рухові і змінам утворився так званий матеріальний світ - сансара, який з часом зникає, поступаючись місцем тій же порожнечі. Загалом це відповідає науковим теоріям про утворення Всесвіту шляхом «Великого вибуху», та «пульсуючого Всесвіту».

Якщо спробувати стисло пояснити сутність шуньяти у доступних розумінню термінах, то шуньята (порожнеча) означає одночасно і відсутність взагалі будь-чого, і наявність необмежених можливостей для виникнення буть-яких явищ і форм буття.  Концепція шуньяти є аналогією принципу невизначеності Гейзенберга, який є фундаментальною засадою квантової механіки. Цей принцип (якщо поясняти дуже спрощено, і не вдаючись до проміжних тлумачень) має наслідком те, що будь-які явища стають реальними лише при їх спостереженні, а саме спостереження одночасно впливає на стан цих явищ.

Також засадничими поняттями буддизму є сансара і карма, які пояснюють, зокрема, що таке народження, життя, і смерть людини.

Сансара або самсара (у перекладі із санскриту - нескінченний цикл народжень, смертей та реінкарнацій) у східних релігіях – це  процес переходу однієї тілесної оболонки в іншу, та череда страждань у земному житті. Після смерті людини його сутність, яку для спрощення розуміння можна умовно назвати «душа», втілюється в новонароджену людину (або взагалі в будь-яку живу істоту), і таким чином, життя «душі» нескінченно продовжується у сансарі.

Відповідно, ідея перевтілення душі будь-якої живої істоти (людей, тварин, рослин) тісно пов'язана з поняттям карми, яка і є причиною  наступного перевтілення (реінкарнації) «вищого Я», або «душі» в іншу істоту, яка народжується.  

Карма  (у перекладі із санскриту  «справа, дія, праця») - універсальний закон зв'язку причин і наслідків у східних релігіях. Виникнувши в стародавній Індії, концепція карми є частиною філософії індуїзму, джайнізму, буддизму та сикхізму. Карма означає наявність причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою людини, і його життям у наступній реінкарнації. Вплив кармічних наслідків призводить до круговороту народження і смерті (сансари), внаслідок якого після фізичної смерті тіла відбувається відтворення карми при новому народженні, і ця карма буде впливати на життя вже іншої людини.

Водночас  буддійська філософія заперечує існування «вищого Я» і тому подібних реалій, а отже не визнає реінкарнацій. Однак у буддизмі існує поняття безперервного потоку свідомості, під якою немає жодної абсолютної опори (у всякому разі, індивідуальної), і цей потік постійно змінюється (подібно до кадрів кіно), та утворений рекомбінаціями дгарм. Тобто, не перероджується якась індивідуальна сутність, а постійно змінюється потік свідомості.

У буддійському вченні карму формують мотиви людських вчинків. Мотив дії може бути відносно добрим чи поганим, тому й карма може бути гарною чи поганою лише відносно. Гарна карма виробляє хороші наслідки, а погана карма виробляє погані наслідки. Вчинки, що здійснюються за мотивами співчуття, неупередженості, мудрості тощо мають позитивні наслідки та зумовлюють відповідний стан людини в майбутніх життях, як і негативні. Особа, котра позбулася бажань (будда), більше не підлягає дії карми, і для такої особи круговорот сансари припиняється. Буддизм розглядає припинення сансари як результат просвітлення, що і є метою буддийських медитативних практик.

7.Що таке квантова механіка?

Квантова механіка (КМ), яка згадувалась при описанні шуньяти  - основоположна фізична теорія, що в описі мікроскопічних об'єктів розширює, уточнює і поєднує результати класичної механіки і класичної електродинаміки. Буквальне тлумачення формул та інтерпретацій КМ призводить до беззастережного висновку, що так званий «матеріальний», або «реальний» світ існує виключно як результат його сприйняття спостерігачем, а якщо спробувати усунути деякі концептуальні протиріччя у інтерпретаціях КМ – то так званий «матеріальний світ» існує лише в свідомості спостерігача, не маючи жодного реального наповнення за межами цієї свідомості. Крім того, за межами «матеріального світу» відсутнє таке явище, як вісь часу – а саме, до акту спостереження відсутні такі поняття, як минуле та майбутнє, тобто «вчора» та «завтра» виникають лише у свідомості спостерігача (точніше, у його пам`яті), коли він сприймає певні явища.  Такі твердження є (на перший погляд) цілком абсурдними та такими, що суперечать повсякденному досвіду – але вони лише спираються на теорію КМ, яка знайшла своє підтвердження у великій кількості експериментів. Ба більше – на теорії та висновках КМ грунтується вся сучасна електроніка, що є практичним підтвердженням вірності загалом всієї теорії КМ.