Вступ. Розділи 1-5.

Вступ

Цей посібник написаний для тих, хто зацікавився дзен, або дзенською медитацією (дзадзен), або буддизмом взагалі, і хотів би дізнатись про це докладніше. Але при спробі щось почитати на цю тему стикнувся з навалою різноманітної літератури, яку не в змозі опанувати, і яка викликає більше додаткових питань, чим дає відповідей. Тому тут в дуже стислій формі викладені основні тези в обсязі, достатньому для відповідей на самі головні питання, які можуть виникати. Зміст цього посібника не претендує на повну безпомилковість та безспірність, а деякі тези не можуть бути беззаперечними. Справа в тому, що пізнання у цій царині знаходиться на «стику» психології, нейрофізіології, філософії, квантової фізики та деяких інших дисциплін, а для їх повноцінного висвітлення потрібен обсяг у багато томів, а не десятка-другого  сторінок. Також слід мати на увазі, що в обсязі такого твору неможливо дати вичерпний виклад теорії дзен-буддизму, або дати детальні настанови для практики. Тому для тих, хто бажає  знати більше, ніж тут написано, можна порекомендувати вивчення відповідної спеціальної літератури.

1.Що таке дзадзен?

Дзадзен (у перекладі з японської  «сидяча медитація») — різновид медитативної практики, яка є основоположною в дзен. Інші медитативні практики, що застосовуються в деяких філософських та релігійних ученнях (наприклад, йога), є частково подібними до дзадзен, але передбачають інші підходи до техніки, та до бажаних результатів цих практик.  

2.Що таке дзен?

Дзен (або дзен-буддизм, хоча ці терміни не є повністю тотожними) - це один із напрямків світоглядної концепції під загальною назвою «буддизм». Слово «дзен» за походженням японське,  на санскриті звучить як «дхьяна», на китайській як «чань». Це слово перекладається, як «споглядання», «внутрішнє зосередження», «інтуїтивне бачення». Вчення дзен зародилося в Китаї, а пізніше  про нього дізналися на всьому Далекому Сході (В'єтнам, Корея, Японія). Після 12 століття традиції японського і китайського дзена знаходили своє місце в житті окремо один від одного, але до сьогоднішнього дня вони зберегли єдність і знайшли свої особливості. Китайці вимовлять «дзен», як «чань». Японці правильно вимовляють як «дзен», тому у такому вигляді назва і звучання цього слова дійшла до наших днів. Японський дзен викладається в декількох школах — Ріндзай (кит. Линьцзи), Сото (кит. Цаодун) і Обаку (кит. Хуанбо).

Наразі дзен — це популярна філософія і практика буддійської спрямованості. Якщо сформулювати дуже спрощено, то метою дзен є пізнання людиною своєї власної природи, шляхом досягнення просвітлення (реалізації, саторі – ці терміни фактично є синонімами, хоча вживатися можуть по-різному, в залежності від контексту). Також дзен – це загалом спосіб світосприйняття, який передбачає повне зосередження людини на «тут і зараз», сприйняття буття таким, як воно є, без жодних концептуальних оцінок того, що відбувається. Дзен – це також усвідомлення того, що твоє «я» не має будь-якої самостійної цінності, а є лише потоком свідомості, який ніколи не починався, і не припиниться. Водночас, дати вичерпне, та безпомилкове тлумачення дзену вкрай складно, позаяк дзен – це те, що перебуває поза межами інтелектуальних оцінок. Простіше сказати, що не є дзеном. Зокрема, дзеном не є намагання щось «покращити» в собі або оточуючому світі - бо дзен не оперує такими загальноприйнятними оцінками буття, як «краще», та «гірше». Не є намагання отримати додаткові здібності, досягти кар`єрного успіху, або збагатитися – бо дзен відкидає прив`язаність особи до будь-яких речей.  Не є дзеном навіть прагнення стати Буддою, бо це вже передбачає створення конкретної мети і «чіпляння» за неї, а дзен – це насамперед відпускання всього, до чого може прагнути людина.

Дзену неможливо навчитися від іншої особи.  Вчителі підказують тільки шляхи, завдяки яким послідовник може досягти саторі (або, як деякі кажуть, «пізнати дзен»). Все інше залежить повністю від особистих зусиль послідовника.

3.Хто такий Будда, і що таке буддизм?

Слово «Будда» на санскриті означає істоту, яка досягла вищого ступеня духовної досконалості. У традиції дзен-буддизма вважається, що кожна людина вже є Буддою, але в своєму звичному стані свідомості не в змозі відчути Будду в собі.

Також Буддою називають конкретну історичну особистість –  Сиддхартху Гаутаму,  який під час свого життя досяг просвітлення, і став засновником вчення під назвою «буддизм». 

Основою  буддизма є вчення про чотири благородні істини, що  відкрилися Гаутамі у процесі медитації  під деревом бодхи:

Перша. Життя — це страждання.

Друга. Причини страждань — бажання, потяг до радощів і сподівань на краще.

Третя. Аби позбавитися страждань, слід звільнитися від бажань, звести нанівець в собі будь-які їх прояви.

Четверта. Спосіб позбутися бажань — це наслідування шляху спасіння, який  викладений у таких восьми принципах:

правильне розуміння чотирьох благородних істин;

правильні наміри;

правильна мова (запобігання обману та утвердження правди);

правильна поведінка (не вбивати, не красти, бути людяним);