Що сниться зіркам...

Спочатку, а в історії будь-якої Зірки є початок і кінець, довго-довго не було нічого. Точніше, щось та й було, але Зірка хоч уже існувала, ще нічогісінько не знала. Навіть того, що вона Зірка, що існує вона зовсім недавно, власне, що вона взагалі вже існує, що навколо неї щось є. Або ж знала, але не знала як те Щось, чи то інше Щось називається. І тому могла лише міряти все примітивними критеріями відчуттів. Щоправда, невідомо, чи існували у той проміжок часу самі відчуття і якісь їх критерії. Але якщо так продовжувати, то заплутаєтесь не тільки ви, а навіть я, тому візьмемо за основу те, що якісь відчуття, думки, розуміння і таке інше у Зірки були. А ось снів спочатку не було...

Отже, спочатку довго-довго не було нічого, лише темрява і порожнеча. Якщо, звісно, брати темряву і порожнечу як стан відсутності світла і чогось відчутного. Бо звісно, що з абсолютного Ніщо Щось не з'являється, а наша Зірка то не просто там щось, і як уже зрозуміло, з'явитися вона має обов'язково. З іншого боку, щоб зрозуміти різницю між темрявою і світлом, порожнечею і заповненністю потрібно взнати ці обидві протилежності, а Зірка, повторюсь, ще не знала нічого, відповідно, сни їй теж не снилися. Лише згодом, чи то через миті, чи то роки, бо ж якщо ти не знаєш нічого, то не знаєш про час і в ньому не дуже орієнтуєшся, з'явились перші відчуття.

І ними були відчуття змін простору навколо. А може то були відчуття переміщень самої Зірки у просторі. Їй важко було сказати що саме то було. Але щось було точно, бо сили гравітації існують незалежно від часу, світла чи темряви, порожнечі чи наявності мас. Хоча в останьому випадку хтось може заперечити, сказавши, що саме тіла, іхні маси створюють гравітацію. І тут не варто сперечатись, але не варто сперечатись і з тим, що відстані такі великі, а сили такі мізерні, що важко вловити сам натяк на них. Менше з тим, головне те, що Зірка почала щось відчувати, а саме зміни, чи то простору навколо неї, чи то себе всередені того простору. Чи то своїх окремих частин відносно себе, простору чи обох одночасно. Але того було недостатньо для справжніх снів. Лише натяки, немов слабесенький протяг торкається руки того хто не знає що таке протяг і до того ж не має рук. А до тодішньої Зірки таке визначення дуже пасувало.

І знову, чи то за дні після цього, чи то через століття, до гравітаційних впливів додались дивні відчуття невеликого спротиву або ж підтримки (це вже як подивитись) ззовні. То були дивні, суперечливі відчуття, які Зірка не змогла б тоді описати, але якби вона була людиною, то могла б подумати, що вона пливе, повністю занурена в рідину, або ж, що настільки легка, що летить у повітрі, чи настільки безтілесна що щиряє у вакуумі. І лишень зрідка, зазвичай малопомітно, з якогось боку чи кількох водночас мякий спротив-підтримка змінювався чимось, що противилось по справжньому. Як правило, таке відчуття ішло з тієї сторони, куди були спрямовані гравітаційні потоки, хоча і не завжди. Але усього цього, цих понять і самих слів вона не знала, тому просто відчувала. Відчувала якусь невагомість одночасно з тяжінням, підтримку і одночасно легкість. А ще, але то тільки моє, дуже сміливе припущення, Зірка відчувала (якщо звісно могла таке відчувати) спокій і одночасно збудження, бо переконалась, що є одночасно чимось цілим, і чимось, що складається з окремих частин. І коли вона вся стискується або розлабляється повністю, або ж те саме роблять її частини, то відчуття переміщення в просторі, або ж простору навколо, посилюються.

І разом з цими відкриттями Зірчині сни стали багатшими і різноманітнішими. Так, в нах було теж саме що і наяву, але м'якішим чи більш вираженим, переплетеним між собою, перемішаним без уваги до деталей та хронології.

Наступними відчуттями, що прийшли чи то за тижні, чи то за тисячоліття, стали підозри того, що в цій порожнечі є ще щось чи хтось (дуже важко індентифікувати об'єкт, якщо не можеш індентифікувати себе). Ну як підозри, майже доконані переконання, бо ж не може порожнеча сама по собі порушувати твоє положення у просторі. Бо порожнечею неможливо зрушити з місця ци викликати відчуття дотику, часом навіть досить неприємне. Коли це трапилось вперше Зірка немов зіщулилась, змінила звичну форму, хоча потім повернулась до попередньої. І таке стало траплятись все частіше. Якщо раніше відчуття спротиву чи підтримки були приблизно однаково виражені, і лише зрідка одне з них пересилювало інше, що призводило до враження переміщення у просторі (чи простору навколо), то тепер частенько щось неначе штовхало Зірку з того чи іншого боку (а іноді і з кількох одночасно), викликаючи збурення навколишньої порожнечі (хоч і незрозуміло що в порожнечі могло збурюватись), і посилюючи той самий спротив водночас послаблюючи підтримку.

Логічно, що все це знайшло своє відображення у Зірчиних снах. В них з'явилась нова складова, а старі стали більш чіткішими і менш прогнозованими. А так як технічно Зірка спала 95% часу, того самого, про який вона не здогадувалась, то вона сама не могла би чітко провести відокремлювальну межу між снами та дійсністю.

Приблизно в такому порядку чи то хаосі прошов наступний місяць або ж ціла ера. В якийсь з моментів цього періоду стало очевидним, що щось продовжує змінюватись. Але не маючи змоги подивитись на себе чи бодай на простір в якому вона знаходилась, Зірка не могла визначитись що саме змінюється - вона, простір, щось навколо неї але усередині простору, чи то змінюється все одразу. Навіть як саме змінюється вона не змогла б визначитись, але зміни були очевидними. Поштовхи посильнішали і почастішали, стало важко безперешкодно змінювати форму, саме відчуття однорідності простору стало пропадати все частіше, а відчуття непробивної, хоч і заледве податливої перепони стало з'являтись частіше і залишатись надовше.

У якийсь момент відчуття тиску ззовні стали дуже частими, набули якоїсь регулярності і ритмічності, рух Зірки в просторі чи то простору навколо то сповільнювався, то прискорювався. Згодом, після особливо сильного і тривалого стискування стало наче трохи вільніше. Потім знову був якись період ритмічних стисків і росслаблень, а коли він закінчився особливо сильним повтором, стало ще вільніше. Після кількох таких циклів стало майже так вільно як колись, але незабаром впливи зовнішніх, невідомих сил знову стали наростати, нарешті вилившись тотальним звуженням простору і знерухомленням самої Зірки. При цьому відчуття гравітації говорило їй, що вона кудись рухається.