Розділ 5

— Аня, що з тобою сьогодні? — запитала огрядна жінка, яка в кумедному джинсовому комбінезоні була схожа на Карлсона зі славнозвісного радянського мультика. Вона нависала над бідною дівчиною, яку продовжувало нудити. — Ти працюєш наче сонна муха.

— Зіна Петрівна, — видавила з себе білявка, перебираючи одяг на вітрині, — ну чесне слово, погано себе почуваю.

Та лишень глибоко й голосно зітхнула, склала руки в боки й пішла по своїх справах. Не дивлячись на попередження Максима, що тут все суворо і часто штрафують, хазяйка виявилася не такою вже й поганою. Упродовж дня вона майже не чіпала Аню й лише кидала на неї співчутливі погляди, особливо, коли помітила її синці. Жінка нічого не сказала. Однак по її нахмуреному виразу обличчя було зрозуміло, що вона про все це думає.

Під кінець робочого дня Зіна Петрівна підійшла до Ані й дістала з сумки гаманець:

— Це твоя зарплата за минулий тиждень, — вона простягнула товстеньку пачку грошей.

— О, дякую, — зраділа білявка, яка була без копійки. Вона так і не розповіла нікому, що Катя обікрала її. 

— Тільки своєму чоловікові не кажи про зарплату, — порадила хазяйка. — Чи принаймні не про всю суму.

— Чому? — здивувалася Аня. 

На це жінка лише знизала плечима й пішла:

— Завтра на дев'яту ранку на роботу, — крикнула вже біля дверей. — Не запізнюйся!

— Авжеж, авжеж, — пообіцяла дівчина, перераховуючи зароблені гроші. — М-да, — зітхнула вона. — Коли я була власницею, то заробляла в рази більше. Треба починати збирати кошти на стартовий капітал чи може попросити в Максима?

— Ти хочеш відкрити власний бізнес? — здивувався чоловік, коли Аня у ліжку ввечері запропонувала відкладати на це гроші. — Сонечко, та яка з тебе бізнес вумен? Тебе он навіть в супермаркеті дурять, коли здачу дають, а ти хочеш у свою справу гроші вбухати.

— Але ж, — заперечила Аня. — у нас був би більший заробіток. Ми могли б з'їхати від твоєї мами.

— А чим тобі мама не вгодила? — напружився чоловік. — Вона їсти готує, у квартирі прибирає, поки ти, до речі, спиш.

— Але ж може їй буде краще без нас? — спробувала схитрувати Аня. — Навпаки відпочине. Не треба буде нічого по дому робити.

— Свій бізнес — це ризиковано, — почухав потилицю Максим. — А якщо прогоримо, то купу грошей втратимо. Та і нащо тобі це, зайчику? — він ніжно доторкнувся до її руки. — Я добре заробляю, продаючи автозапчастини. 

Він погладив її по руці й ніжно поцілував внутрішню частину долоні:

— Хіба ми погано живемо? — він провів пальцем по її плечу, насолоджуючись бархатистістю білосніжної шкіри. — Ми ж з тобою це вже обговорювали, — Максим притиснув Аню до себе й поцілував у лоба. — Що в сім'ї головним має бути чоловік. І займатися фінансовими питаннями також має чоловік.

— А що ж робитиму я? — білявка подивилася на нього з під лоба й несподівано для себе посміхнулася. Дивно, але їй, дівчині, яка всього сама досягла й керувала своїм життям, здавалося, сподобалося таке відношення. 

— А ти маєш бути красивою та звабливо одягатися.

Аня грайливо вдарила його по руці, а він сміючись і вивертаючись, продовжив:

— Білизну прозору носити, спіднички такі, щоб ця сама білизна, якщо нахилишся, виглядала. Оце і є твоя робота. Ну і мені приємно робити.

— А ще не забудь про маму, — сказала з посмішкою Аня, вже увертаючись від його поцілунків. — Маю виконувати її забаганки.

— Не без того, — погодився Максим. Він поцілував дівчину в шию, а далі закрив її вуста своїми. Аня затремтіла. Теплий потік ніжності проник в її тіло і заповнив кожну клітину всередині. Сили ж навпаки покинули її. Вона опустила руки й перестала опиратися своїм бажанням.

Прокинулася Аня в надзвичайно хорошому настрої. Все-таки правильно вона зробила, коли змінила свою реальність. Ця ніч була фантастичною. Дівчина мрійливо дивилася на стелю, відчуваючи легкість у тілі й бажання жити. Максима поруч вже не було. Лише зім'яте простирадло й подушка, нагадували, що ще нещодавно її чоловік був тут. «Ото мені пощастило, — подумала білявка, — він не лише класний у ліжку й добре до мене ставиться, а ще й працьовитий та енергійний». Вона вперше в житті почувала себе, ніби за кам'яною стіною, як то кажуть. 

Як тільки-но вона вирішила ще трішки полежати, як до кімнати увірвалися:

— Ну і довго ти ще намірилася лежати, ледащо? — примруживши очі, оглядала її мама Максима. — Значить мій син має гарувати на роботі з самого рання, а ти вночі йому якісь фокуси показала й тепер можеш байдики бити та на моїй шиї сидіти?

— Взагалі-то я теж працюю, — зауважила Аня, — й гроші заробляю, мамо.

— Яка я тобі мама? — обурилася жінка, — я мама для Максима, а для тебе Тетяна Петрівна.

— Хай так, — погодилася дівчина. — Однак на вашій шиї я не сиджу. І може ви вже перестанете вриватися в нашу кімнату без стуку, бо я скоро замок поставлю.

— Що? — вдарила долонями себе по стегнах свекруха. — В моєму домі від мене замки ставити? Та хто ти взагалі така? Батько алкоголік, мати бідна як миша. Дякуй Богу, що тебе тут взагалі прийняли з такої неблагополучної сім'ї.

— Я можу з вами й не жити, — розсердилася Аня й сіла в ліжку. Вона не пам'ятала, щоб в її попередній реальності хтось смів так з нею розмовляти.

— І куди ж ти підеш? — зло усміхнулася жінка. — Може до тата свого, щоб він і тобі дав прикурити так, щоб згадала дитинство й носом не вертіла? Значить так, підіймайся, бери ганчірку й вимий всюди підлогу. І на роботу свою йди. Ти звичайно заробляєш самі копійки, але може хоч продукти покриєш.

Тетяна Петрівна вперла руки в боки й важкою ходою, перекочуючись з боку в бік, вийшла з кімнати.

— М-да, — зітхнула Аня. — ну чому не можна, щоб і чоловіка мрії зустріти і його мами поруч не було?!

Вона злізла з ліжка й попрямувала в душ. Хоча після такої чудової ночі хотілося ще полежати. Коли за пів години вона, вже одягнена й взута, шукала ключі у своїй сумочці, білявка раптом зблідла. Вона помітила що її гаманець порожній.