Розділ 3

Зачинивши за Максимом двері, Аня схопилася за телефон й набрала Аллу.

— Алло, Алка?

— Ань… це ти чи хто? — почувся заспаний голос подруги. — Чого дзвониш в таку рань? Ти ж знаєш, що я люблю вранці поспати. Чи щось сталося? — голос Алли вмить став стурбованим.

— Ні, нічого не сталося, крім того, що в нас все вийшло! — вигукнула в слухавку Аня.

— Що вийшло? — спантеличено запитала подруга.

— Ну як же… Баба Агафа дійсно змогла змінити мою долю і тепер я маю другий шанс.

— Яка баба Агафа? Який шанс? — обережно, наче говорить з психічно нездоровою людиною, поцікавилася Алла.

— А ти хіба не пам'ятаєш? — розсміялася білявка й вмить ляснула долонею себе по лобі. «От я дурна, — подумала. — Та вона ж нічого не знає про ворожку. Це ж було в іншій реальності з іншою Аллою. Зараз, мабуть, думає, що в мене дах зовсім поїхав». В голос же сказала інше:

— Зайчику, то я просто жартую. Телефоную, щоб нагадати, що ввечері зустрічаємося у Французькому дворі на святкування. Максим сказав, що ти візьмеш Богдана…

— А, — полегшено зітхнула подруга. — Так, візьму. Ми вже пів року зустрічаємося, тож думаю, що прийшов час його з вами познайомити. А то скільки про нього розказувала, а так ні разу і не показала.

Коли Аня поклала слухавку, її грудну клітку болісно здавило, а в серце закралася тривога. «Це ж не може бути мій Богдан… Та ні. Таких збігів не буває».

Вона вже думала спокійно прибратися, та починати готуватися до вечора, коли почула, як хтось тихенько відкриває вхідні двері до квартири. Аня вирішила, що це Максим щось забув. Вона вийшла у коридор, на забувши вдягнутися. Однак це був не Максим. 

— Ах ти ж безсоромниця! Ні, ну ти подумай! З ким мій син одружився! — вигукнула огрядна темноволоса жінка. Вона притулилася спиною до дверей й схопилася руками за серце.

З цих слів Аня здогадалася, що перед нею стоїть мама Максима. Дівчина зойкнула й хутко побігла назад до кімнати, щоб накинути сорочку, яка, однак все ж не прикривала її стегон. Та не встигла вона навіть всі ґудзики застебнути, як слідом за нею, ледь не вибивши двері своїм тілом, до кімнати ввірвалася родичка. Жінка дико витріщалася на білявку та, вперши товсті руки в чималенькі боки, невпинно вертіла головою у всі сторони:

— Ні, ну ти глянь! — голосно обурювалася вона. — Всюди сміття, речі розкидані, їсти не зварено, а вона в одних трусах по квартирі дефілює! Може тут ще і який коханець завівся?

Свекруха підбігла до шафи й демонстративно відчинила дверцята. На її превеликий жаль там нікого не було.

— Чи він вже встиг у вікно вискочити, поки мій син гарує зрання на роботі, щоб тебе утримувати? — й вона демонстративно виглянула у вікно. Там ніяких коханців також не виявилося. — Та й чого у квартирі так брудно? — знову завелася жінка. — Значить я маю бігати по магазинах, тягнути важкезні пакети додому, а ти взагалі нічого не робиш? Краще б мій син взяв у дружини Машку!

— Яку Машку? — нарешті включилася в розмову Аня, яка до цього стояла з відкритим ротом, шокована всією цією виставою.

— Машка — дочка Олега Петровича! — відповіла мама Максима тоном, наче тільки дурні люди можуть не знати, хто така Машка й Олег Петрович. — Значить так, — вже менш розгніваним голосом продовжила жінка. — Я йду на кухню готувати, а ти приберися тут. Чи думаєш, якщо в тебе день народження, то можна нічого не робити? — й вона, впевнено крутячи стегнами, вийшла з кімнати.

Аня лише знизала плечима й пішла застеляти ліжко, подумавши, що з цією жінкою краще не сперечатися. І хоч в її минулій реальності ніяких злих свекрух не було, якщо за це вона отримає справжнє кохання, Аня готова була терпіти подібні незручності.

Навівши порядок у кімнаті, дівчина побігла в душ. До того, як Максим за нею заїде, залишалося ще три години. Проте Аня звикла ретельно й послідовно збиратися — фарбуватися, підбирати одяг так, щоб він пасував до сумочки й взуття. Любила складати образ. В її минулому житті з Богданом, вона володіла невеличким магазинчиком з одягом, який розташовувався на центральній алеї міста. Білявка добре розумілася на молодіжних трендах, тому бізнес в неї завжди йшов добре. 

— Ти в мене така розумниця! — говорив їй Богдан. — Сама відкрила бізнес, без будь-якої допомоги й досягла таких чудових результатів. Я тобою пишаюсь!

Після цих слів він зазвичай її міцно притискав до себе і вони ще хвилин п'ять лежали обійнявшись. Не більше. Адже Богдан був завжди зайнятий. Взагалі-то він казав не зовсім правду. Сам чоловік допоміг зі стартовим капіталом, який був потрібен, щоб закупити товар. Однак він ніколи не згадував про це й не дорікав їй. «Цікаво, тут в мене теж є свій магазин? Якщо ні, то чим я тут займаюся?» — думала Аня, стоячи під теплою водичкою.

Повернувшись з душу, розпарена та розслаблена білявка, обмотана лише рушником на голе тіло, наткнулася на чергову гостю у себе в кімнаті. Від несподіванки Аня ледь не підстрибнула на місті. Спиною до дверей на ліжку сиділа незнайомка й копирсалася в її сумочці.

— Ей, ти що робиш? — вигукнула Аня.

— Сеструня! — висока темноволоса незнайомка скочила з ліжка й, тріпонувши своїм лискучим волоссям, кинулась до Ані обійматися. — Сеструня, а я якраз проходила повз вас. Дай думаю зайду. А мама на кухні сказала, що ти у ванній.

«Мама на кухні, — подумала Аня. — Значить це сестра Максима». 

— Сеструня, — тим часом продовжила незнайомка, — ти вибач за таку наглість. Але чи не позичиш ти мені тисячу гривень до зарплати? Просто сьогодні твоя днюха, а я ж не можу з пустими руками. Та і на таксі треба буде, — дівчина так жалісливо подивилася на Аню, що та враз забула про свою випотрошену, відкриту сумочку, що валялась на ліжку.

— Ка-атя, — почулося з кухні, — досить там ляси точити. Іди їсти, бо борщ охолоне.

— Анют, ну я побігла, — зраділа Катя й, забувши про гроші, кулею помчала на кухню.

«Цікаво, що мене ніхто не кличе», — зітхнула білявка.