Розділ 2

Аня лежала з закритими очима. Голова розколювалася. Згадавши обряд ворожки, дівчина стріпонулася й відчула, що страх здавлює їй груди, не дає дихати. Вона відкрила очі й зрозуміла, що це не страх, а важка й волосата чоловіча рука. Ранкове сонце сліпило навіть крізь фіранки, проганяючи останнє бажання спати, якщо таке було: «О, Боже, куди ця стара мене відправила?» — втиснулася в ліжко білявка. Сльози зрадницьки виступили на очах. Аня ще раз оглянула руку, що покоїлася на її голих грудях й повернула голову, щоб побачити хто лежить поруч. «Та це ж Максим!, — подумки зраділа дівчина. — Значить, експеримент вдався й відьма зробила таки все правильно».

— М-м-м, — промугикав чоловік й відкрив одне око. Кілька секунд, здавалося, він не до кінця розумів де знаходиться й хто лежить поруч з ним. Максим примружив око, намагаючись сфокусувати погляд. В той час як Аня, наморщивши носа, спробувала вилізти з під його руки. Від Максима тхнуло перегаром й потом.

— О, — зрадів чоловік, врешті виявивши у ліжку Аню, — Анюта, з днем народження моя люба, кохана дружина! — він згріб дівчину в обійми й смачно поцілував у губи. Від чого вона ледь не знепритомніла. Його вже давно не легка та явно не триденна неголеність залишила червоні сліди на щоках білявки.

— Тридцять три роки не кожен день буває, — продовжував притискати до себе дружину Максим.

— А ти я бачу вже почав святкувати, — не втрималася дівчина, натякаючи на запах алкоголю.

— А то, Анютка, — розплився в по-дитячому щирій посмішці чоловік й почесав свою чорну бороду. — Ти ж в мене одна така любимка. Що було б, якби ти не народилася чи ми б не були разом. Я навіть уявити собі не можу!

«Зате я можу», — подумала Аня, однак вголос цього звичайно ж не сказала.

— Заюня! — вигукнув тим часом Максим й, скочивши з ліжка, помчав у трусах в коридор, звідки за хвилину повернувся з букетиком півоній. — Happy birthday to-o-o yo-ou! Ha-appy birthda-ay to-o-o yo-ou! — затягнув він низьким басом. Потім різко підбіг і підхопив її на руки.

— Ой, та перестань, — злякалася Аня, яка була не звична до таких проявів почуттів. — Постав мене на місце! Ну, будь ласка, Максиме!

Голосно регочучи, чоловік повернув білявку на підлогу й знов зник в коридорі.

Богдан так ніколи не робив. Не дарував їй подарунки о сьомій ранку й не бігав у трусах по квіти. Їх стосунки завжди були спокійними та передбачуваними. «Минулого року він подарував мені мікрохвильову піч, а позаминулого — фен з насадками, який ми заздалегідь вдвох вибрали. Цього ж року він взагалі забув про мій день народження», — білявка нахмурилася. Все-таки вона зробила правильний вибір. Здавалося, що Максим її справді кохає. Єдине, що турбувало — це стійкий запах алкоголю, що нагадував їй дитинство. Втім, з іншого боку, хіба погано, що чоловік так зрадів її дню народження, що навіть почав святкувати раніше? 

Все це вона обмірковувала, поки стояла сама в кімнаті з букетом півоній. Вранішнє сонце висвітлювало градієнт, що переливався від бордового в серцевині квітки, до ніжно рожевого на кінчиках кожної пелюстки. Максим не лише не забув — він приніс її улюблені квіти.

Вона присіла на край ліжка, всунувши носа всередину букета. Від нього йшов неймовірний, п'янкий аромат. На очі навернулися сльози. Стало прикро за поведінку Богдана й витрачені на нього три роки життя. Одночасно груди розпирало від радості через вчинок Максима.

— Анічка, — донеслося з ванної кімнати, — ти будь готова до п'яти. Будуть всі наші. Відсвяткуємо на славу.

— Наші? — здивувалася Аня та уточнювати не стала. — Добре, буду.

— І ти цей, вдягнися вже, — посміхнувся Максим, стоячи у дверях й оглядаючи голі груди дружини. Простеживши за його поглядом, дівчина вмить знітилася, почервоніла й руками обхопила себе, намагаючись прикритися. — Мама скоро з магазину повернеться, а тут таке, — він пирснув, ледь не захлинувшись зубною пастою, й знову побіг до ванної кімнати.

«Мама?» — пронеслось в голові.

За хвилину він вже прощався з нею на порозі. Чоловік пристрасно поцілував її й, відчувши, що дружина опирається, зробив це ще раз, наполегливіше:

— Ти чого? — пробурмотів. — Поводишся наче незайманка.

— Нічого, — відсунулася Аня. 

— Та що за фокуси? — він сильніше притиснув її до себе. — Ти що сердишся на мене? Що я випив? Ну пробач, хильнув зайвого. Та це ж все через тебе було. За твоє здоров'я пили.

— А ти куди йдеш? — запитала Аня, все-таки вислизнувши з його обіймів.

Чоловік нахмурився:

— Аня ну ти вже зовсім дивно поводишся. На роботу. Куди ж ще! До п'яти повернуся й ми разом поїдемо до Французького двору з друзями святкувати. Я запросив всіх.

— Всіх??

— Ну Алку з Богданом і Юрчика. Сеструня моя буде. А ще її хлопець. Не пам'ятаю як звати.

— Алку з Богданом? — вирвалося в Ані. На це Максим замовк, підозріло оглядаючи дівчину.

— Ну, побачимося ввечері, а ти готуйся, — він чмокнув її у лоба й вийшов з квартири, нахмурившись й хитаючи головою.

— Зовсім кукуха вже поїхала, — пробурмотів, — а ще мені зауваження робить, що п’ю багато.

Аня ж задумливо дивилася йому вслід.