Пролог: Меліса.

Дощ.О так,вечір сьогодні був просто тихим та спокійним, дощ теж.Краплі барабанили по даху,вибиваючи ритми та мелодії. Десь під під'їздом нявкало мале кошеня,на вулиці не було ні душі,а воно все навчить, як би не його навчання то вечір мав би просто ідеальну тишину.

    Все ж не витримавши того навчання Меліса залишила своє горнятко з чаєм на чайному столику,наділа дощовик ,черевики,  і вийшла з квартири.Варто було їй вийти, вона відчула свіжу прохолоду,що ніби мимоволі заставляла посміхнутися.Кроки по сходам,так,спускатися їй з восьмого поверху прийдеться довгенько.

Восьмий,сьомий,шостий,п'ятий,четвертий... звуки дощу ставали все голоснішими, Меліса починала підмугикувати щось собі тихенько,крокуючи сходами вниз. Зійшовши до першого поверху,вона видихнула повітря,вийшла,зачинила двері,і з полегшенням вдихнула на повні груди вогке,дощове повітря,що було схоже на  парфюм,прекрасний свіжий аромат дощу.Вона поволі виходила на дощ,шукаючи кошеня за навчанням,і врешті все ж знайшла його в кущах біля під'їзду.Чорне як ніч із очима різного кольору, смарагдового та бірюзового,як таке взагалі могли тут залишити?))воно було без нашийника,значить господарів точно не мало,мокре як хлющ,хоч і ховалося в кущах.Вона спробувала виловити його,та воно було доволі боязким та постійно ухилялося від її рук,наче звав когось персонально,але не її,врешті коли вона його зловила,воно сильно дряпалося та кусалося.Меліса зціпила зуби і промовчала,  нічим не відповівши на його провокацію.Вона міцненько тримала його однією рукою,а другою,коли підійшла до дверей,відчинила їх ,і зайшла,тепер їй прийдеться іще раз піти сходами,та вже не вниз а вгору. Кроки вона як і раніше не рахувала від нудьги як часто роблять люди,які? Хто зна,а лише трохи голосніше собі щось мугикала, і як не дивно кошеня трохи заспокоїлося,слухаючи її голос.Врешті вона все ж дійшла до восьмого поверху,до своєї квартирки номер "7".Ледь хотіла зайти,як згадала про своє взуття та його заплановане рандеву з ковриком біля дверей квартири ззовні,і вирішила що цю зустріч не можна відкладати,бо інакше її підлозі в квартирі прийдеться зустрітися з підлоговою тряпкою, а ці двоє погано дружили,то ж вона не буде заставляти їх зустрічатися,тому милосердно витре черевики об коврик, їх довгоочікувана зустріч пройшла добре,бо плям від взуття на підлозі не лишилося.Вона продовжувала в одній руці тримати кошеня,а другою знімала з себе дощовик та черевики.Черевики після доволі непоганого робочого дня пішли до себе додому,на полицю,сполегшено засопівши.Дівчина дістала одне з запасних полотенець,які зазвичай не використовувала,та закутала в нього кошеня,звичайно після того як добротно його витерла,воно досі сиділо як ошпарене,дивуючись,як вона взагалі могла це зробити!Тим часом,поки кошеня досі не знало що саме йому робити,продовжувати нявкати чи мурчати, Меліса пішла в ванну кімнату,помити руки,після чого пішла шукати антисептик,вона не дуже вже й переживала за ті царапини,та відмовитися від правила безпеки не планувала,тому швиденько обробила їх та повернула антисептик на місце.Вона спробувала підшукати пластирі,завжди хотіла спробувати їх,та не появлялося можливості,проявивши капельку творчості,вона понаклеювала чимало пластирів,заклеївши всі царапини,після чого нарешті повернулася до свого чаю,та він вже остив.Вона стояла мовчки, і так само як кошеня,думала як їй на це реагувати,нарікати на кошеня, чи випити холодний чай?

Та все ж Меліса вирішила що брати приклад з кота в роздумах - погана ідея, тому вона просто підігріла свій чай заливши його в недри чайника.Чайник теж був в шоці, настільки в шоці що ввійшов в стан роздумів,тому без гальмування нагрів чай. Вона заново налила чай в чашку, і пішла його пити,кошеня наче проснулося,вибравши варіант нявчання, Меліса трохи подивилася на кошеня,та підійшла до холодильника,він сильно хрипів,варто було його відчинити,так наче від холоду всередині себе він і сам захворів.Меліса дістала з холодильника м'ясні консерви,взяла з полички маленьке чорненьке блюдце,насипали туди трохи консервів і поставила блюдце на підлогу,кошеня вже непогано підсохоло,варто йому було вчуяти запах консервів, М'ЯСНИХ! Воно зразу вискочило з полотенця и побігло їсти.Нарешті Меліса могла сісти в своє улюблене крісло(як не дивно чоловічої моделі), і попивати свій чай,щось листаючи,записуючи,знову листаючи...у неї в цілому було чимало чтива,і читала вона постійно,коли лише мала вільний час.Вона трохи позіхнула,до неї тихцем підійшло кошеня, яке вже вспіло поїсти консерви,і залізло до неї на коліна,читаючи книгу,на мить дівчина відволіклася щоб закутатися у плед,взявши кошеня до себе,і продовжила читати.Годинник на стіні,навпроти її крісла,тікав,наче поспішаючий джентельмен що так спішив що падав на кожному кроці,але сам годинник спішив повідомити лише те - що дев'ята година наближається,в хоч Меліса і не була надто примхливою,після доби проведеної без сну,цей час був для неї наче нагода відпочити,та від книги вона просто не могла відірватися,враховуючи те,як незвичайно вона до неї потрапила,вона все частіше позіхала, кошеня звиклося з її запахом,і почало мурчати,дівчина заснула,притискаючи книгу до грудей поклавши голову на м'яке бильце ліжка.Що ж,не упустимо можливості трохи поговорити про саму Мелісу,поки вона спить,якщо ви їй не розкажете то вона не дізнається,тому будь-ласка не здавайте мене! Так от,Меліса була дівчиною років 30,не надто молодою,та досі могла вважатися юною,не мала жодної зморшки, а шкіра була ніжна як у двадцять,ну як не як 30 це лише на один рік більше від 29,не така вже й велика різниця,чи не так?Так от, вона була стрункою,сильною,можна було сказати спортивною,та як таким спортом офіційно вона не займалася,просто носити по п'ятнадцять кілограмів макулатури за раз - це вам не жарти, а враховуючи швидкість з якою вона могла добігти до будь-якої бібліотеки міста - не більше ніж за п'ятнадцять хвилин,і навіть на каблуках,які вона зазвичай не вдягала,от для неї це була звична річ,вона могла бути як балакучою так і мовчазною,залежно від настрою та компанії,вона по суті не любила алкоголь,бо їй не подобався його смак,тому вона могла побалувати  себе хіба що лікером,з якимось хорошим смаком,наприклад:кави,шоколаду,карамелі, а можливо навіть м'яти з мелісою,котрі були для неї заспокійливим,але хоч вона вживала лише ці ликери, якби їй раптом прийшло в голову випити чогось міцнішого, наприклад пива або горілки,то могла би перепити(пережити) найкращого пияку,бо зовсім не п'яніла.Вона мала гарні очі бурштиново-медового відтінку,що від її емоцій змінювались,наприклад якщо вона була злою,то вони починали блистіти як розпечене золото, а якщо вона була щаслива,що бувало рідко,то вони були схожі на мед що стоїть під сонцем та переливається в відтінках, а може навіть як саме сонце,що тепло гріє,так і її очі під час щастя були добрими та теплими,знали б ви скільки хлопців раніше  мліло від її усмішки...О,і я забула сказати про її волосся,о, воно було чудовим,вона звикла заплітати його в косу,але навіть так воно сягало її колін, воно було рудого кольору,з вогняним відтінком,але не зважаючи на те що вона була рудою,у неї вже багато років не було ластовиння, здається що з самого дитинства.Ах...думаю що я надто довго балакала,та розкрила про неї зайву інформацію,тому не кажіть їй про це! -книга,в руках Меліси, котра весь цей час щось собі шурхотіла,і наче шепотіла,чи розказувала,розкрилася на якійсь сторінці,і появившася сторінка заблестіла,на щось намікаючи...Цікаво вам що вона читала?Якщо так,то це добре...