Давно не було

Оххх , давно я тут не писала , стільки всього накопичилось .  Ну що ж , блін а до того як хотіла писати стільки думок було а зараз пустота і перекотиполе. 
Я втомилась. Втомилась від питань " а ти з кимось зустрічаєшся/ може маєш хлопця?" Серйозно? Це саме те що треба питати у людини , ну це капець яке важливе ніби групу крові спитав. Я з того покоління людей , які хочуть самореалізуватися у житті , знайти роботу і аж тоді , може , буде чоловік і діти . Але йомана, нащо засуджувати бажання бути самостійною прикриваючись при цьому порадою від старших. У мене є багато прикладів де ранній шлюб та вагітність - це ще той будяк і гемор. Та буває , що хочеться щоб хтось тихенько сопів біля тебе в подушку , готував каву коли ти тільки прокинулась і з ким можна просто помовчати. Еххх......

Але на рахунок дітей , я їх не хочу . Я втомлююсь від дітей , мені з ними складно , вони дуже шумні ( хто любить дітей - пропустіть) . І я цілком розумію , що я їх не виховаю як треба , якщо в мене таке ставлення до них зараз то і коли буду мамою то тоже не буду терпіти. Зараз смішно згадувати але мій колишній хотів двох дітей і щоб я сиділа з дітьми , ходила на роботу і готувала/прибирала/ ходила в церкву . І ми розстались по тій причині , що я вибрала кар'єру а не сім'ю. І не жалкую , з такою людиною , навіть якби я хотіла дітей, нічого б не вийшло. Якщо що , я детально пояснила чому вибираю одне а не інше але нє , пацану впала клєма і він мені нахамив .