Мені здається , що ще трохи і мій мозок вибухне від тої кількості емоцій і думок , які вирують з шаленою швидкістю. Я втомилась , сильно втомилась. Мені вже не хочеться посміхатись людям, хочеться скрутитись калачиком і слухати музику. Я хочу плакати , я хочу ревіти як звір. В мені злість плещеться в купі з істерикою. Я хочу розбити весь посуд що є в будинку , хочу кричати на весь світ , бо за що так . Але я не зможу , я заслабка для такого . Так , я визнаю , я - слабка духом людина . Порою навіть жити не хочу . Хочу кохати , як у найкрасивіших книжках про любов . Мені комфортно бути самотньою але коли я бачу парочки , у яких очі палають , стає боляче.
Я згоріла , мене не манить навчання , за декілька місяців до випуску мене зачепила апатія. Як же я хочу повернути собі цей погляд , яким я вперше подивилась на університет. Але я втомилась , стільки часу боролась , рвала волосся і зараз я просто здаюсь. Це страшно , я хочу собі допомогти але не знаю як .