Як добре, що існують розмальовки-антистрес, але не на телефоні де готові кольори а на папері де колір треба вибрати самому. Малюєш і стараєшся позбутись того нового почуття десь в глибині тебе. Бо сука боляче, боляче бо ти вже не зможеш любити , немає часу і місця. В тебе плани і багато роботи для досягнення цілі а його посмішка руйнує все . Боляче , бо ти чуєш його щасливий голос , який не звернений до тебе а , напевно , до якоїсь дівчини . Боляче , бо знаєш , що ти так не зможеш і все що залишається - це ховатись та просто вітатись а вночі мріяти про спільне майбутнє , якого не буде існувати в житті.
Але я сама вибрала такий шлях, тому треба зціпити зуби і терпіти. В любові ітак не щастило тому чого парюсь? Парюсь , жостко парюсь, я хочу любові але з кожним днем зневірююсь в ній. Напевно тому краще вибирати таку роботу на якій ти не будеш мати часу думати про неї, знайти хобі .
Іноді я задаю собі питання :" Якби він тобі сказав , що любить і просив би залишитись , чи я зробила б це?". Але такого не буде тому треба видихнути і запити холодною водою. Мрії мріями але реальність ближча.