Питання відкрите

 Дивлячись на цю всю історію з розведенням декоративних страусів посеред промислового підприємства, я часто логічно повертаюся до однієї думки. Мені щиро хотілося б задати цій людині одне пряме, засноване на повазі запитання. Адже він — безумовно розумний чоловік, сильний лідер, який з нуля побудував успішну справу і цілком виправдано став заможною особою. Його прагматичний розум зумів підкорити матеріальний світ. Але як він сам, як аналітик і стратег, пояснює собі ту діяльність, яку розгорнув на закритій території свого підприємства?

Він  наголошує, що вкладає в цей процес колосальну кількість часу, фінансів та життєвих сил. Проте де криється кінцева КОРИСНА мета цього задуму?

Як людина, яка обізнана у сфері біології,  я знаю реальний стан речей. У цих діях немає благодатної екологічної місії. Якби він рятував рідкісний дикий вид африканських страусів від вимирання, якби дбайливо відроджував унікальну популяцію для наукових центрів чи заповідників — це був би величний шляхетний крок творця, який я оцінила б першою. Але наука та факти невблаганні: розведення виключно декоративних, штучно виведених порід страусів у такій величезній кількості  на закритій промисловій базі з погляду біології є абсолютно виснажливим і тупиковим шляхом. Ці гігантські птахи потребують специфічного простору, бігу та особливих умов, а закрите розмноження в одному й тому самому колі без припливу нової крові неминуче веде лише до хвороб і генетичного виродження. Тут немає фермерського чи промислового зиску, оскільки територія закрита і птахів ніхто не бачить.

Тож у чому сенс витрачати стільки життєвого ресурсу на створення гігантського закритого пташника для декоративних страусів, який не приносить користі світові, не рятує життя і не має практичного виходу?

Я залишаю це питання відкритим. Можливо, я дійсно чогось не помічаю, і у нього є свої, якісь особливі, незвичайні погляди на це хобі, не прописані у підручниках чи бізнес-планах.