Бог мене відвів

Якщо цей роман розкриє моє справжнє ім’я — мені байдуже. Я не боюся в цьому зізнатися. Мені нічого приховувати, адже кожен мій крок у цій країні був продиктований болем за її майбутнє. Справжній реформатор іде туди, де страшно, і каже правду навіть в обличчя корумпованій верхівці.

Я досі пам’ятаю запеклий лютий дві тисячі чотирнадцятого року. Місто вирувало, а революційні події докотилися до стін головної обласної установи. Тоді обурені активісти змусили написати заяву про відставку колишнього очільника цього відомства. У будівлю одразу ж зайшли нові люди, намагаючись осідлати хвилю народної люті. У президію прорвався і засів біля мікрофона ставленик нового міського голови. Вони зайняли крісла корупціонерів і почали пафосно вигукувати на камери патріотичні гасла, ділячи владу на кістках.

Я не витримала цього політичного фарисейства. Взявши своїх маленьких дітей під руку, я пішла прямо в залу засідань, пройшла через усі кордони і вийшла до президії. Поруч зі мною стояв хлопець — живий символ цієї революції, повністю травмований, побитий, із забинтованою головою. Я підійшла до цієї нової верхівки, вигнала цього  нахабного ставленика і прямо в мікрофон висказала все, що думала. Я крикнула їм прямо в очі: «Яка "слава героям"? Ви просто звичайні клептократи, які прийшли грабувати далі! Подивіться на цього хлопця, який стікав кров’ю на барикадах — ви навіть не згадали про нього, вам потрібні лише посади та нові фінансові потоки!».

Мене намагалися просто прибрати й виштовхати, але застосувати силу до жінки з маленькими дітьми та побитим хлопцем перед повною залою вони не наважилися. Не знайшовши нічого кращого, нас просто посадили поряд у президії. І тут почалося справжнє божевілля. До нас підбігали люди, серед яких метушилася відома в місті родичка головної політикині країни. Вона заглядала в очі, істерично повторюючи: «Ти хто така? Ти взагалі хто така?». Діячі нової хвилі стискали простір навколо нашого столу, намагаючись морально розчавити нас і змусити піти геть. Молодий хлопець від цього тиску злякався й хотів тікати, але я міцно тримала його за руку.

  Раптом цей політичний театр перетворився на феєричний абсурдний перформанс. Нас почали буквально закидувати грошима. Це був справжній дикий феєрверк із бабла. З усіх боків збігалися ті, хто щойно захопив владу, і кожен намагався перекричати іншого. Вони кидали пачки і купюри прямо на стіл, кричали, що це йому на лікування, і пропонували оформити його в якийсь пансіонат. Насправді ж вони просто хотіли мене вигнати, щоб я купилася на ці обіцянки, повірила їхнім словам і швидше пішла звідти. Їм потрібно було, щоб ми вийшли з президії і не заважали їм ділити владу. Весь президіальний стіл перед нами за лічені хвилини завалили грошима, вони валялися всюди. Це був рафінований цинізм, коли нові клептократи намагалися відкупитися від живого болю й заліпити грошима очі жінці, яку не змогли злякати.

Війна, яка вибухнула потім, стала логічним наслідком цієї тотальної корупції та пристосуванства. Ці люди на вершині досі не постраждали, вони ловлять хвилю удачі, і теперішній хаос їм лише на користь. Але як лікар я знаю: ця кров ніколи не зійде їм з рук. 

  А тепер можна тільки уявити цей виклик: що було б, якби реформаторка зійшлася з конформістом?

Ми можемо подивитися на це на моєму прикладі — як реформаторки, яка пройшла барикади революцій. Якби на тлі почуттів і хімії ми зійшлися з цією людиною — найтиповішим конформістом, директором підприємства, і результатом цього, як і належить, стало б народження спільних дітей. Чи змогла б я тоді втриматися? Велике питання. Швидше за все — ні, я б не втрималася, бо така моя суть.

І ось я, як реформатор, беру цих спільних дітей і йду прямо туди, в президію обласної ради, провертаючи все це на очах у камери. Навіть якби я не була його офіційною дружиною, система все одно миттєво вирахувала б, чиї це діти і хто я така.

І як би тоді закінчилася ця історія для нього? Для великого бізнесу це був би нищівний і миттєвий фінал:

• Повна втрата нейтралітету та тавро політичного демаршу в очах нової влади
• Одностороннє розірвання всіх великих контрактів підприємства
• Тотальне блокування рахунків і паралізуючі перевірки контролюючих органів
• Жорстке рейдерське захоплення та дерибан бізнесу під шумок хаосу

Його підприємство просто зжерли б живцем, а капітал перетворився б на попіл.

На сьогодні, дивлячись на своє велике підприємство і вольєри з декоративними страусами він може зітхнути з глибоким полегшенням, перехреститися і сказати: «О Господи, Бог мене відвів!»