Безглуздість?

Я бачу перед очима таку картину:

 На центральній стіні великого підприємства висить велика  фотографія. На ній  кремезний чоловік стоїть поруч із семирічним хлопчиком і обіймає його як рідного. Кожен, хто заходить до кабінету, бачить цей знімок і розуміє, чому він тут.

У нього беруть інтерв'ю, і він спокійно і  галантно, у своїй витриманій манері говорить прямо в камеру:

— Ця дитина, на жаль, могла зараз взагалі не існувати  на цій планеті. Хлопчик був смертельно хворий, і ситуація здавалася абсолютно безнадійною. На його порятунок я витратив  великі гроші, але мені не шкода жодної гривні, адже на терезах стояло людське життя. Я погодився на це інтерв'ю і повісив тут цю фотографію не для того, щоб похвалитися чи виставити себе в якомусь грандіозному світлі, як це часто роблять інші заради дешевої слави та самоприкрашання. Моя єдина мета — залишити орієнтир і дати іншим реальний приклад для наслідування. Я щиро хочу, щоб ви просто наслідували мене. Не ховайте свої ресурси, коли навколо стільки біди. Ставайте другим батьком для тих, хто цього потребує, адже порятунок дитячої душі — це єдине, що має справжню цінність.

  Але в реалі не існує ніякої фотографії. Є лише вольєри, а в них — страуси. Причому сенс у них суто декоративний. Це не промислові фермерські птахи на забій, а штучно виведена рідкісна екзотика — на зразок білих нанду чи ему-блондинів, яких купують за шалені гроші виключно як живу прикрасу. Їх не використовують у їжу, на м'ясо чи яйця їх ніхто не пускає.

Тому розводити таку екзотику в незліченній кількості під час війни взагалі немає жодного логічного сенсу. Якби в людини було декалька страусів для душі, бо вони йому просто подобаються,  це  можна було б зрозуміти. Але тримати таку шалену кількість птахів — це божевільні вкладення. Купити їх, утримувати, а тепер ще й лікувати за величезні суми — це якісь абсолютно безглузді витрати.