Убить Орла

1945 рік. Польща, змучена війною, але повна надії. Всупереч усім прогнозам, увінчалася успіхом. Операція "Буря", всупереч усім прогнозам, увінчалася успіхом. Варшава, що повстала з попелу, раділа, вітаючи довгоочікувану незалежність.Здавалося, кошмар окупації позаду, і над Віслою знову майорить біло-червоний прапор вільної Польщі.

Однак, тріумф був затьмарений зловісною тінню, що нависла зі сходу. У Кремлі, за стінами, де плелися інтриги та кувалися плани, визрівав новий задум – знищення польської незалежності. Сталін, який визнавав компромісів, було допустити існування незалежної держави у сфері свого впливу.

Польща, як магніт, притягувала до себе всіх, хто боровся за її свободу. Ветерани Армії Крайової, солдати, що пройшли горнило війни на Західному фронті, підпільники, які роками билися в тіні – всі вони повернулися додому, щоб будувати нову Польщу. Вони були героями, символами опору, але в очах Кремля лише потенційними ворогами.

Незабаром після визволення на польську землю ступили чоботи радянських солдатів. Під приводом "забезпечення безпеки" та "допомоги у відновленні" країну заполонили війська, готові виконати будь-який наказ. За ними, наче хижі тіні, слідували агенти НКВС.

Почалася хвиля арештів. Колишні солдати Армії Крайової, лідери підпілля, інтелектуали, священики – всі, хто міг загрожувати радянському впливу, зникали у катівнях. Допити, тортури, табори – такою була ціна польської незалежності, купленої кров'ю та згодом.

Польща, п'яна свободою, ще не усвідомлювала всієї глибини небезпеки. Але вже відчувала подих нової окупації, більш підступною і жорстокою, ніж попередня. Боротьба за волю лише розпочиналася.