Коли росіяни підірвали першу атомну електростанцію в 2023 році, моєму дідусеві було шість років.
Йому пощастило - вони із прабабусею Аделіною ще на початку війни змогли добратися до Західної Європи - в, здавалось би, спокійну і мирну Португалію.
Але так було не довго. Після страшних наслідків для Східної Європи, особливо для нас із Польщою, Макрон та Шольц все ще намагалися зберегти обличчя Путіну, який переніс свою ставку глибоко в Сибір.
Активна фаза війни закінчилась. Не завдяки переговорам чи бойовим перемогам, а просто бо воювати не залишилось кому. В нестерпній агонії окупанти разом із тисячами наших захисників знищили мільйони своїх громадян. Але для їхньої влади це завжди були колатеральні втрати.
Кремль, точніше те, що від нього зосталось, звісно ж, звинуватив у біді Україну. Але ані нашого президента, ані когось із влади, на превеликий жаль, після Енергодарської трагедії ніхто не бачив.
Як і не бачив 90% населення Європи на початку 2024 після численних терактів на АЕС у Франції, Британії, Італії та Болгарії.
Але лідери Заходу все ще бажали домовитись із орками.
В 2025 почалися страшенні людські біди: землетруси, урагани, торнадо. Але це все ніщо в порівнянні із тим, що майже половина населення світу почала гнити заживо.
"Не думав, що буде на моїм віці щось страшніше від коронавірусу" - казав мій дід мамі, помираючи.
Було щастям, що він зумів дожити до сорока.
З хороших новин було лиш те, що Антарктида стала справжнім раєм. Але якою ціною?
Ілон Маск разом із Притулою замість Space X все ж таки зібрав гроші на вбивство Путіна. Але запізно. Та й, як виявилося, той нелюд вже рік як помер, перш ніж це з'ясували.
Кажуть, що Землі залишилось від сили років десять, а потім навіть наш маленький рай на Антарктидщині перетвориться на пекло.
Сьогодні я відправив свою жінку та нашу хвору дитину на Марс. Сподіваюсь, хоч там вони віднайдуть спокій. А я...
Я ляжу спати і буду сподіватися, що це просто кошмар, намальований моєю хворою уявою.
Без надії. Сподіваюсь.