Пролог
Знайомство
Перевірка
Погляд Ангеліни
Легка пакість
У студії світла
Віталій
Ангеліна
День, коли вона залишилась
Дім, де завжди чекають
Дзвінок
Те, що я не планувала
Лінія, яку не можна переходити
Коли щит стає живим
Руки, що рятують
Не знову
Вогонь і вода
Хижак у натовпі
Не тільки охоронець
Те, що вирвалося назовні
Ревнощі мають голос
Втеча у світло
Коли тиша кричить
Я поїду з ним
Відповідь, яку не можна відкладати
Те, що за болем
Два світи
Без маски
Перший крок
Перший крок назустріч
Крок назустріч страху
Світло без страху
Погляд через об’єктив
Світло в очах
Те, що більше за слова
Ті, кому можна сказати правду
Дзвінок, що змінює
Побачити себе
Межа, яку він не мав переходити
Ще трохи часу
Те, що торкається глибше
Те, що залишилося після погляду
Імпульс
Коли світ тріщить
Тримай мене
Лють батька
Туди, де тихо
Причина приїхати
Дурна усмішка
Тихе місце
Перший погляд наживо
Дивне відчуття дому
Чоловіча правда
Дорога додому
Розмова, якої не чекали
Те, чого не можна хотіти
Ідея, від якої неможливо відмовитись
Я боюсь
Дорога в гори
Будинок над хмарами
Вечеря, яка пахла щастям
Маленька пригода для двох
Біль, який він більше не дозволить
Озеро тиші
Зірочка для його серця
Один випадковий поцілунок
Щось змінилося
Стежками Карпат і власних почуттів
Кінець відпочинку
Повернення до реальності
Операція "Закохай Зоряну в себе остаточно"
Найстрашніше випробування для Остапа
Порожня машина
Гнів батька
Повідомлення
Там, де тримають Ангела і Зірочку
Зачіпка
Вогонь у темряві
За крок до них
Живий щит
Не смій заплющувати очі
Дорога між життям і смертю
Не забирайте в мене брата
Очікування
Найкращі слова цієї ночі
Там, де пахне ним
Перше знайомство
Там, де живе його серце
Краса, яку бачить серце
Я кохаю тебе не "попри"
Перший рух
Перше побачення
Очі, які шукали лише її
Кілька тижнів, які стали їхнім життям
Побачення, яке вони запам'ятають назавжди
За мить до бажання
Текст
headset
Аудіо
У вас з'явилася можливість прослуховувати аудіо цієї книги. Для прослуховування скористайтеся перемикачем між текстом й аудіо.
ОК
Найстрашніше випробування для Остапа
Після кількох годин шопінгу Ангеліна була у своїй стихії.
Зоряна вже перестала сперечатися.
А Остап мовчки ніс пакети.
Багато пакетів.
І щиро вважав, що найгірше вже позаду.
Даремно.
Вони проходили повз черговий магазин, коли Ангеліна раптом різко зупинилася.
Її очі небезпечно заблищали.
Остап одразу це помітив.
І внутрішній голос прошепотів:
"Біжи."
— Зоряно...
— Що?
— Ми ще не закінчили.
— Закінчили.
— Ні.
— Ангеліно...
— Так.
І вона показала пальцем на великий магазин жіночої білизни.
Запанувала тиша.
Зоряна почервоніла миттєво.
Остап завмер.
Ангеліна сяяла.
— Ні, — сказав Остап.
— Так.
— Ні.
— Так.
— Я не піду туди.
— А хто сказав, що ти підеш?
Він полегшено видихнув.
— Дякую Богу.
— Ти будеш чекати біля входу.
— Це я можу.
— І оплачувати покупки.
— ЩО?!
Зоряна вже була готова провалитися крізь землю.
— Ангеліно, не треба...
— Треба.
— Серйозно не треба...
— Дуже треба.
— Я сама можу купити.
— Знаю.
Ангеліна обійняла її за плечі.
— Але сьогодні ти дозволиш подрузі тебе трохи побалувати.
У Зоряни навіть очі зволожилися.
Бо ніхто не робив для неї таких простих, але теплих речей уже дуже давно.
Через п'ятнадцять хвилин Остап сидів на лавці навпроти магазину.
З пакетами.
І виглядом людини, яка морально виснажена.
Телефон завібрував.
Повідомлення від Ангеліни.
"Ми ще тут."
Остап закотив очі.
"Я бачу."
За хвилину прилетіло нове.
"Зоряна дуже гарна."
Він усміхнувся сам до себе.
"Я знаю."
Відповідь прийшла майже миттєво.
"Ого. Нарешті визнав."
Коли дівчата вийшли з магазину, Зоряна знову була червона від сорому.
Ангеліна — задоволена як кіт, який щойно вкрав сметану.
— Все.
— Нарешті?
— Майже.
— Ангеліно...
— Ще морозиво.
— Господи...
Зоряна тихо засміялася.
І Остап зрозумів, що заради цього сміху готовий пережити ще хоч десять таких шопінгів.
Навіть якщо Ангеліна придумає ще сотню своїх "геніальних" ідей.
Бо поруч із ними Зоряна сміялася.
Жила.
І з кожним днем ставала все щасливішою.
А для нього це було найважливішим.