Ангеліна сиділа на підвіконні в своїй кімнаті й спостерігала за темним подвір’ям. Дім тихо дихав ніччю, а вона сама відчувала дивний присмак хвилювання — змішаний із легким роздратуванням.
Бо тепер тут був він. Охоронець.
Віталій Богатиренко.
І так — вона вже бачила його у кабінеті, але тепер знала: він буде поруч щодня. Від ранку до вечора. Від кроку до кроку. Його холодна врівноваженість розчинила навіть її уявну свободу.
— Ох, — прошепотіла вона, злегка піднімаючи брову, — як цікаво жити під наглядом справжнього чоловіка.
Смішно, подумала, бо серце трохи калатало, а розум гучно казав: «Не звертай уваги. Це просто робота».
Але хтось, здається, забув попередити її тіло.
Вона згадала, як він спокійно потиснув руку Остапу, без показного брутального блиску — і відразу зрозуміла: цей чоловік не той, кого можна налякати чи обдурити. Він дивився на людей так, ніби міг читати кожен рух і думку.
— Ого, — тихо промовила вона сама до себе, — а я думала, що зможу трохи пожартувати.
Їй хотілося кинути йому виклик. Не тому, що вона була зла, а тому, що вона завжди хотіла перевіряти межі. Показувати, що вона — не слабка, що вона смілива, що її неможливо закрити в золотій клітці батьківської турботи.
Вона посміхнулася, розглядаючи темряву в кімнаті. І хоча серце трохи прискорено билося, вона відчула приємний прилив адреналіну.
— Добре, Віталію, — промовила вона тихо, — побачимо, хто з нас сильніший.
Але навіть у цій грі вона не була злою. Ангеліна була добрим, чуйним створінням — просто її поведінка зараз була показна, як маска. Маска, щоб він зрозумів: вона не дитина. І навіть більше — що вона може контролювати цю гру, хоч і лише зовні.
Її очі блищали у світлі нічника. Вона відчула: це новий етап. І навіть якщо в ній панувало трохи хвилювання — воно змішувалося з цікавістю.
— Тобі сподобається зі мною працювати, — подумала вона, усміхаючись. — Але я зроблю все, щоб перевірити, чи витримаєш мене.
І, можливо, Віталій ще не здогадується… що навіть найдрібніші пакості, жарти та підступні витівки Ангеліни — лише маленькі виклики для нього.
— Тож готуйся, — прошепотіла вона сама до себе, — це буде цікаво.