Глава 1. Знову?

Після того як Марій вийшов з кабінету Меланії, він вирішив краще пізнати свою нову конкурентку. Останні роки, всі такі «висхідні» ресторатори швидко танули, руйнуючись під вагою більш могутніх «гравців». Такі перегони ніколи не цікавили Марія і він, найчастіше, спостерігав за всім здалеку. Було кілька маленьких рибин, які, як Меланія, зацікавили його, але їх бізнеси, якщо не розчинились, то перейшли до нього. Він завжди швидко вирішував такі справи, а тут. Тут, на його думку, було щось більше.

Меланія була іншою. Відрізнялась від звичайних власників мереж. Її стриманість, навіть більше – емоційна відстороненість у справі було чимось новим. Марій спостерігав за тим, як «великі» гризли свої «картузи», від власного безсилля. Меланія майстерно «відбивалась» від провокацій конкурентів та ще з більшою швидкістю просувалась в топі. Ця гонитва, не могла оминути увагу Марія. Він як зачарований слідкував за кожним її кроком. І професійна зацікавленість переростала у щось більше. Вивчаючи її біографію, він дивувався її силі.

Без підтримки відкрити такого «гіганта» і так швидко опинитись в топі це треба бути генієм. А її холод, що супроводжує весь час, ще більше додає неймовірного шарму. Вже стерши грані між професійною зацікавленістю і симпатією, Марій вирішив вийти з тіні та ще раз завітати до тієї, хто за останній час зайняла всі його думки. Хоча він навіть не здогадується чого коштує Меланії зберігати високу планку.

Сидячі у своєму кабінеті, Меланія вже вкотре переглядала звіти. Вона повністю впевнена у своїх співробітниках – професійних, перевірених. Але після втручання конкурентів не могла дозволити собі легковажності. Її підпис тільки після ретельної перевірки. Завдяки цьому усі ризики вона гасила швидко й ефективно — без шуму, без слідів. Але насправді ігнорувати їх не могла.

Марк, як її найкращий друг, зазвичай в курсі всіх справ, але на деяких речах вона зберігає дистанцію. Меланія не брехала — просто дозувала правду.  Це той мінімум, що межує з тим, щоб він нічого не зміг запідозрити. Вона не може допустити, щоб всі ці скелети хоч хтось побачив, а тому майстерно ховає їх під своєю байдужістю. ЇЇ тиша – щит, який захищає від всього.

Та після зустрічі з Марієм, вона почала відчувати, як її внутрішній спокій — той самий, який будувався роками, — почав давати слабину. Невидиму, але для неї відчутну. А вона цього боялась найбільше. І саме тому ще глибше занурилась в роботу. Тепер будь-яка помилка – ризик, не тільки для бізнесу, а ще й слабкість, яку можуть побачити в очах. А Меланія на це не мала права.

Повністю занурившись в рутину, вона намагалась зробити все аби закрити всі щілини та не допустити хоча б найменшого витоку інформацію до Марка. За цією гонитвою, вона втратила пильність і тепер має розбиратись не тільки з проблемою «Марк», а ще й з проблемами, що можуть не дати їй відкрити ще один ресторан. Той що дасть їй можливість вийти на зовсім новий рівень. Це має бути не просто ресторан, а й основна ланка між «до» і «після». Те задля чого вона все це розпочала. Та Меланія не здогадувалась, що за всіма спробами сховатись, вона знову приверне увагу того, з кого це все почалось…

Як завжди Лука прийшов пів на десяту та одразу попрямував до кабінету Марія, намагаючись як найшвидше поділитись інформацією. Постукав у двері та дочекавшись дозволу, пройшов в середину.

- Доброго ранку, Марій Наумович. – пройшов по кабінету присів в крісло і з посмішкою промовив. – У мене для Вас чудові новини!

- І які? – запитав, відриваючись від чергового посту про «Lagoon».

- Ви вже напевно чули, ця дівчина б’є всі рекорди. – із захватом розпочав.

- Детальніше.

- На даний час в топі, Ви як завжди на першому місці… але не повірити, хто увійшов в трійку…

- «Lagoon»? – втомлено чи то затвердив, чи то спитав, не відриваючись від роботи.

- Так! За цей рік вона настільки просунулась в топі, що всі конкуренти нервово п’ють каву в сторонці. Вона змогла обійти навіть «Home»! Ви б бачили, як Левко позеленів від цієї новини! Ви ж з ним приблизно одночасно розпочали справу, а його обійшов якийсь новачок! Та він зараз там іскри пускає! – з захватом розповідав, не стримуючи посмішки. Він був дуже здивований і радий, що на ринку з’явився такий гравець. – Уявляєте?

- Так. – з посмішкою промовив і розвернувся в кріслі, поглянув у вікно. – Ця дівчина дивує… - додав, після чого різко піднявся. – Ну що ж, вона просто не дозволяє  мені триматись осторонь. Схоже треба нагадати про своє існування.

- Ви… - вже перестав радіти, з острахом подивився на боса. – Тільки не кажіть, що Ви збираєтесь…

- Не хвилюйся. Це напевно буде виключення з усіх правил. Я не збираюсь купувати її ресторан. Мені цікаво подивитись, що буде далі. – поправив піджак, направився в бік дверей. – Просто хотів дещо спитати. Не дарма ж стільки часу витратив. – натякаючи на папери, він кивнув і, дочекавшись, коли Лука піде до свого кабінету, зачинив двері та спустився на стоянку. – Ну що ж… Познайомимось вдруге?

В цей час, в «Lagoon», як зазвичай, бурлило життя. Офіціанти не встигали приймати замовлення, а клієнти тільки приходили. Спостерігаючи за робочим процесом зі свого кабінету на третьому поверсі, Меланія не могла зрозуміти, що відчуває. Її мрія вже потихеньку ставала дійсністю, залишалось лише тільки відкрити ресторан й все, можна тиждень відпочити, але ці «палки», що постійно звідкись вилазили, не давали спокійно зітхнути. І хоча ззовні вона тримала самоконтроль, всередині була як на голках. Марк, який сидів в її кабінеті був на взводі з самого ранку і більше ніж зазвичай. Здавалось, маленький невірний крок і він просто зірветься.

- Схоже, потрібно відправити більше людей. – промовила рівним тоном, розвернувшись до друга. – Як думаєш? – просто так спитала, розуміючи, що його це взагалі не стосується.

- Я ж програміст, а не твій менеджер. Нащо питаєш? – трішки грубо відповів, пропалюючи дівчину поглядом.