Розділ 14

  Повернувшись до кабінету, Єгор наказав принести чай. Дочекавшись коли Надя вийде Катя сказала:

-Пропоную звернутися до Анастасії Іванівни, можливо вона зможе прояснити щось з приводу цієї записки,- Катя відпила чай і чекала, що на це нарешті відповість Єгор який чомусь не поспішав нічого говорити,- не мовчи і скажи чи згоден ти.

-Я бачу, що тебе Катю пошуки скарбів конкретно затягнуло, бо ти тільки про це і говориш,- Єгор теж відпив чай,- відтоді коли я посилився в цьому маєтку зовсім перестав пити каву. Пропоную інше, забути про ці несенітниці і подумати краще про нас.

-Я думаю і про нас і про скарби,- Каті було приємно, що Єгор почав вживати слово «нас»,- та я загорілася бажанням знайти ці скарби і розгадати всі таємниці минулого.

-Ти вже як і моя бабуся. Ви з нею справжні авантюристки. Та не варто занадто захоплюватися і про роботу не треба забувати до якою будемо повертатися. Чи вже підготували зерно пшениці для посіву? Це питання мене більш цікавить,- Єгор хотів переключитися на іншу тему.

-Ну ти і злюка,- обурилася Катя,- пробудив в мені цікавість і так різко хочеш все припинити. Хіба так можна?

-Не можна на одному зациклюватися. Може колись і повернимося до пошуків скарбів, а зараз повернимося до роботи. Тому я не терпляче чекаю від тебе звіт про ситуацію на полях,- Єгор був непереконаний.

  Каті нічого не лишалося як покоритися і вона покинула кабінет плануючи повернутися до роботи. Та з голови не йшли думки про скарби, а ще про пристрасну тягу до Єгора яку вона відчувала у тому підземному ході. Коли Єгор несподівано для неї почав її цілувати притискаючи до себе їй хотілося щоб він оволодів нею. В той момент Катя як ніколи була готовою зайнятися коханням з чоловіком вперше в своєму житті. І для неї не мало значення в якому місці це б відбулося, головне сила бажання і відчуття, яке спалахнуло в ній на той момент. І чому він зупинився? Невже і справді через побачений тайник? Чи може він не хотів зайнятися цим в таких умовах? Подумав, що це зовсім не підходяще місце для її першого разу. Катя посміхнулася про себе, який же Єгор благородний. Він буває до болю таким хорошим. І Катя вирішила повернутися до кабінету і зізнатися йому, що кохає його до нестями. Хай знає про її почуття. Взагалі прийнято, щоб чоловік перший зізнавався у почуттях. Та їй вривається терпець і так сильно. Аж на весь світ хотілося кричати, що вона кохає Єгора. І сама здивувалася свої сміливості говорити першою чоловікові про свої почуття.

  Повернувшись хвилин через десять до кабінету Єгора Катя не стукаючи почала відчиняти двері і завмерла почувши:

-Єгоша, може тобі варто розповісти правду Каті,- говорила Анастасія Іванівна своєму онукові,- хай знає, що цей маєток належав нашим предкам. Що помилка твого прадіда призвела до безглуздої втрати. Хай знає, що твій прадід був коханцем її прабабусі. По закону цей маєток був і лишається нашим.

-Я думав це зробити та сумніви мене весь час зупиняли. Думаєш вона зрозуміє? Зараз у мене з нею гарні стосунки і не хочеться їх псувати,- відповів Єгор бабусі,- хай зовсім мізерна, але моя вина…

 Та не договорив він, бо до кабінету увірвалася Катя і на кинулася на Єгора з кулаками:

-Я знала. Я завжди знала, що ти навмисне розорив мого батька аби заволодіти цим маєтком,- кричала вона колотячи його в груди,- ти негідник. Як тобі це вдалося?

-Це я його про це попросила,- вмішалася Анастасія Іванівна,- попросила прикласти зусиль щоб повернути маєток який колись належав моєї матері яка у свою чергу отримала його у спадок від своєї родини. А мій батько, той самий офіцер про якого ти сама Катю мені розповідала подарував майно моєї матері своїй коханці. Твоїй прабабусі. Він не мав права цього робити. Якщо він хотів віддячити своїй коханці за її допомогу, то хай би своє щось дарував. Хай би своїм розпоряджався. А-то він не тільки зрадив моїй матері, а й обікрав її.

-Як же ваш батько міг вкрасти у своєї дружини? Вони були однією сім’єю, а отже їхнє майно було спільне,- потроху почала охолонять Катя шоковано дивлячись на Анастасію Іванівну.

-Може і так. Але це все рівно не давало йому права так вчинити. Він тоді забув, що у нього є донька тобто я. Забув, що це повинно було перейти мені у спадок, а не чужим людям. Не можу пробачити свого батька. По правді, мій батько проміняв свою родину на свою коханку,- Анастасія Іванівна заплакала.

-Ваш батько повернувся ж до своєї сім’ї. У моєї прабабусі був інший чоловік. Так що він вас не проміняв,- Каті стало шкода Анастасію Іванівну,- і хай там як, а ви не мали права руйнувати мою родину. Могли б просто прийти і запропонувати моєму батькові викупити у нього цей маєток.

-Та я й так його у нього викупив,- вмішався у розмову Єгор.

-Ти його силою забрав і довів мого батька до інсульту. Через це він ще й досі не може розмовляти,- зі злістю крикнула Катя Єгорові.

-Я б на твоєму місці не був би так впевнений в цьому,- спокійно відповів на те Єгор,- а також в тому, що Василь Петрович втратив мову. Він просто не хоче з вами розмовляти, не хоче розповідати правду.

-Я мабуть піду, бо відчуваю, що в мене піднявся тиск,- Анастасія Іванівна підвелася,- не думай Катю, що я егоїстка і зовсім не маю жалю. Мене товкнула на цей вчинок образа. Але треба вчитися пробачати, бо якщо це не зробити то сам себе знищиш. Пробачають сильні, а слабкі ніколи. Зуміти пробачити це не аби яка сміливість.

-Золоті слова,- сказав Єгор,- ти йди бабусю відпочинь. А нам з Катею треба дещо прояснити. Головне для тебе бабусю, що ти пробачила батька.

-Так головне, але пошук скарбів продовжується. Коли з’ясуєте між собою стосунки поговоримо на цю тему, бо здається я знаю кому належить та адреса яка написана на папірці який ви знайшли,- Анастасія Іванівна залишила кабінет.

-Як ти можеш так брехати говорячи, що мій батько навмисне не хоче з нами розмовляти,- Катя не вірила словам Єгора.

-Ти багато чого не знаєш. І скажу тобі заздалегідь, що правда тебе розчарує. А зараз пішли,- Єгор схопив Катю за руку і потягнув з кабінету.