Розділ 13

-Катерино Василівно,- задихано підбігла до Каті служниця Надя,- Єгор Тимофійович хоче негайно вас бачити.

-І що там трапилося?- запитала Катя та зрозумівши, що звідки про це знати Наді перепитала,- він у своєму кабінеті?

-У підвалі,- нарешті сказала Надя вирівнявши подих,- він наказав негайно, щоб ви туди спустилися.

-У підвал?!

-Так. Будь ласка спустіться туди швидше, бо інакше він знову почне кричати на весь будинок.

-Іду,- а потім Катя звернулася до Юлі яка ще сиділа на лавочці в непорозумінні як і сама вона,- мушу бігти.

-Біжи, бо цей Єгоша розірве всіх домочадців,- Юля розсміялася.

  Катя спустилася у підвал і відразу почула:

-Скажи будь ласка, куди мені подіти цей мотлох який твоя родина роками тут колекціонувала?- Єгор був не аби як розлючений.

-Ти хочеш звільнити підвал,- здогадалася Катя.

-Правильно. Скажи, навіщо цей мотлох потрібно було сюди зносити. Невже так важко було організувати вивіз сміття? Мене бісить цей безлад,- продовжував кричати Єгор,- щоб до завтрашнього ранку тут не було жодної порошинки. Зрозуміло?

-Як накажете Єгоре Тимофійовичу,- відповіла розгублено Катя як і колись, забувши  від його криків, що відтепер вони на ти.

-Стіни обвалені,- не стихав Єгор.

-Вони і були завжди обвалені відтоді коли ми переїхали сюди жити,- виправдовуючись сказала на те Катя.

-І що, за всі ці роки що тут прожили не можна було їх відремонтувати? І що, від сьогодні я для тебе знову Єгор Тимофійович?- Єгор незадоволено закидав запитаннями Катю,- а взагалі правильно, нічого змішувати роботу з особистим.

-Я…,- та Катя нічого не встигла відповісти, бо Єгор вже покинув підвал залишивши Катю так і стояти онімівшою посеред підвалу.

  Вже підранок наступного дня підвал було звільнено. Каті прийшлося прикласти чимало зусиль щоб досягти цього результату. Звісно, що вона не стала все викидати, бо багато речей нагадувало дитинство і мало неабияке значення. Катя попросила інших працівників допомогти їй з прибиранням, бо інакше їй би самій не впоратися так швидко. І що це найшло на Єгора, що кинувся проявляти таку хазяйновитість? Мабуть хоче закидати підвал своїм «мотлохом», бо як-не-як, а віднині ж він тепер господар. А в тім яка різниця чого він там хоче. Вже треба було б і усвідомити, що цей будинок, ця земля більше не належать їм. Все це віднині чуже, а вона та її сім’я так і лишаються безпритульними.  Може завтра вони зовсім опиняться серед вулиці і їм не буде де ночувати.

  Катя намагалася відкинути всі ці думки чекаю з ранку Єгора біля підвалу. Може зараз загадає щоб ще й ремонтом стіни зайнялася. А що, від Єгора можна всього чекати. Який різний він буває прийшло на думку Каті. То серйозний та діловитий, то романтичний і уважний, то злий і грубий…

-Про що задумалася?- Єгор тихо підійшов ззаду чим налякав Катю.

-Та так…

-Спустимося,- наказав Єгор який як замітила Катя був одягнутий у робочий одяг і ніс з собою інструменти та ліхтарики.

-Поки я тут буду розбирати руїни, ти розповіси про те чим би займалася аби мала змогу робити свій власний вибір, а не який тобі диктує родина,- Єгор одягнувши робочі рукавиці почав відносити каміння в бік і акуратно складати його,- так чому ти там мовчиш?

-Я не знала, що ти ще й будівельник,- Єгор дійсно і на далі продовжував дивувати Катю.

-Це поважна робота трудолюбивих людей. Хіба ти не згодна?

-Звичайно. Та я нічого не розумію, навіщо ти це робиш,- Катя захотіла прояснити ситуацію.

-А що дивного в тому, що господар хоче відремонтувати свій будинок. Так може вже почнеш свою розповідь,- Єгор на хвилинку зупинився відклавши наступну партію каміння,- ти не стій, а присядь на табуретці, яка стоїть у тебе позаду.

-Я хотіла тобі допомогти,- Катя нагнулася взяти до рук каміння.

-Не смій,- скомандував Єгор,- не вже ти думаєш, що я тобі дозволю це тягати. Ти й так багато зробила прибравшись у цьому підвалі та й зараз ти тут зі мною. Ну, не томи, а розповідай. А то я вже втомився як папуга повторювати одне і теж.

  Катя слухняно присіла. А чому він раптом зацікавився? Та їй приємно було від того, що він запитав про це.

-Та я не знаю як тобі і відповісти,- Катя поринула у спогади,- в дитинстві я мріла мати свій магазин квітів. Створювати свої власні композиції, букети. Уявляла як безкінечний потік покупців щодня навідуватимуться до мого магазину і розкуповуватимуть квіти. А пізніш почала мріяти про те, що я працюю у великій компанії на посаді якогось великого начальника. Сиджу така у своєму власному кабінеті і роздаю накази. Та я і зараз роздаю накази, але бігаючи по полям. А знаєш, хоч я і стверджую, що вивчилася на агронома лише для того щоб допомагати батькові, все рівно можу тебе зараз запевнити, що це мені теж подобається. А ти про що мріяв?

-А мріяв у дитинстві бути пожежником. Гасити вогонь та рятувати людей з горючого полум’я, а натомість володію Агро холдинговою компанією до складу якої входять інші, менші компанії тобто як їх ще називають дочірні. У мене контрольний пакет акцій цих компаній. Я контролюю політику та приймаю участь в управлінських рішеннях цих дочірніх компаніях, але не приймаю участь у повсякденних операціях. Єдина мета моєї компанії контролювати інші компанії. Не те що я тут вихваляюся, а розповідаю як воно є,- та в голосі Єгора відчувалася не аби яка гордість.

-Ти молодець, що зумів досягти таких вершин,- Катя дійсно проявила ще більшу повагу до нього та її роздратувало дещо і вона не стримавшись додала,- але я чудово знаю, що означає холдингова компанія, бо ти все так по дрібничках розклав ніби думаєш, що я нічого в цьому не тямлю.

-Я так не думаю,- запевнив її Єгор,- мабуть занадто занесло мене. Не звертай уваги і не ображайся.

-Не буду…

-А ось воно,- раптом вигукнув Єгор щойно з’явився отвір у стіні,- той самий підземний хід про який мені бабуся розповіла.

  Катя підійшла теж щоб подивитися на отвір: