Розділ 11

Єгор зранку зайшов до номера Каті. Він і досі відчував певну незручність перед нею через вчорашнє. Хоча й не бачив нічого надто образливого в тому, що Каті довелося стати свідком п’яного лепету його колишньої коханки. У кожного є минуле — і в нього, і в неї. Хіба він не стикався з її колишніми у маєтку? Втім, кому яка різниця, хто в кого є? Вони лише колеги, і на цьому все.

Принаймні, так він собі казав. Але відчував зовсім інше.

Катя його приваблювала, хоч він і не хотів цього визнавати. Вона не вписувалася в образ дівчат, яких він обирав досі. Та й вона, мабуть, мала зовсім інші смаки… Може, їй подобається різноманітність? Бо якщо вона не має постійного чоловіка, то чому? Так думав Єгор, навіть не здогадуючись, що перед ним стоїть дівчина, яка жодного разу не мала стосунків з чоловіком і мріяла про кохання, побачення, сім’ю. Вона хотіла закохатися, вийти заміж, народити дітей, мати власний дім, займатися тим, що любить, а не тим, що їй наказують.

Єгор гідно оцінив Катине вміння керувати маєтком та те, що її поважали працівники. Він захоплювався її самопожертвою заради родини. З нею можна було поговорити про серйозні речі, порадитися у ділових питаннях. А ще… хай там як, але Катя по-своєму була дуже гарна. Її розкішне, не зіпсоване фарбами волосся… А посмішка?

— Ти так і будеш мовчки стояти й дивитися на мене? — Катя знову звернулася до нього, помітивши, як він завмер посеред її готельного номера.

— Сьогодні по плану обіцяна мною екскурсія Києвом, — нарешті оговтався Єгор. — Тож будь готова за двадцять хвилин.

— Мені не потрібно стільки часу, я вже готова, — Катя давно причепурилася, думаючи про нього. — З чого почнемо?

— З метро. Сьогодні ніяких машин — скористаємося громадським транспортом. Так можна краще пізнати Київ. Не проти?

— Звісно, я тільки за!

Час летів непомітно. Вони вже встигли побувати в Києво-Печерській лаврі, пройтися Хрещатиком, відвідати Майдан. А зараз стояли на набережній, милуючись Дніпром.

— Неможливо за один день побачити весь Київ, — мовив Єгор.

— Навіть те, що ми побачили, мене зачарувало, — зізналася Катя. — Київ неймовірно красивий. Я обов’язково сюди ще приїду. А, може, навіть переїду жити. Коли настане час залишити твій маєток, доведеться обирати нове місто. Чому б не Київ? — задумливо промовила вона, спостерігаючи за пароплавом, що плив Дніпром.

— А, може, тобі й не доведеться нікуди переїжджати, — відповів Єгор. — Хто знає, як усе складеться.

— Невже ти думаєш, що я все життя працюватиму на тебе? — вона перевела на нього погляд.

— Не будемо загадувати. Пропоную повечеряти в затишному ресторані, а потім повернемося до готелю. Завтра — назад до того самого маєтку, який ти вже плануєш покинути.

— Я не хочу до ресторану. Пішли в «Макдональдс».

— Твоє бажання — закон, — посміхнувся Єгор. Йому справді сподобалася така пропозиція.

До готелю вони повернулися, коли вже сутеніло. Не поспішаючи, мовчки йшли коридором. Коли дійшли до номера Каті, Єгор несподівано сказав:

— Знаєш, зовсім не хочеться спати, хоч день і був виснажливим.

— І мені теж не хочеться, — тихо зізналася Катя.

— Тоді, може... — Єгор ніяк не наважувався продовжити, дивуючись, як це він раптом втратив свою сміливість. Раніше з ним нічого подібного не траплялося. — Посидимо на балконі, полюбуємося вечірнім Києвом і вип’ємо соку? Балкон мого номера виходить у бік храму. Вночі він підсвічується, і це справді красиво. То що, йдемо? Який сік будеш?

— Апельсиновий, — Каті сподобалася ця ідея, та й їй хотілося ще трохи побути з Єгором. Просто ось так — сидіти поруч, навіть не розмовляючи.

Відпивши сік, Єгор відставив свою склянку вбік і подивився на Катю. Вона сперлася на балконні перила й зачаровано вдивлялася у вогні, що розтікалися до самого горизонту. Яка ж вона вродлива… Її краса магнітом притягувала його, викликала в ньому хвилю нестерпного бажання.

Єгор обережно взяв з її рук склянку з недопитим соком і теж відставив її. Спершу Катя не зрозуміла, навіщо він це зробив, але потім їхні погляди зустрілися… і він її поцілував.

Від того поцілунку в неї злегка запаморочилася голова, а хвиля збудження пробігла по всьому тілу. Катя вперше переживала такі емоції, такі відчуття. Руки Єгора міцно обійняли її, притягнули ближче, так що вона відчула, як швидко б’ється його серце.

— Я тебе хочу, — хрипким, збудженим голосом сказав він їй на вухо. — Хочу зірвати з тебе весь одяг і насолоджуватися кожним сантиметром твого красивого тіла. Хочу... хочу…

Він знову поцілував Катю, намагаючись стягнути з неї футболку.

— Ні. Я не можу, — Катя відштовхнула його й вибігла з номера, швидко зачинившись у своєму.

Опинившись на самоті, вона намагалася заспокоїтися, бо так схвилювалася, як, здавалося, ще ніколи в житті. А хіба не вперше її ось так поцілував чоловік? Катя несвідомо провела пальцями по своїх губах, які ще палали від дотику.

Раптом вона пошкодувала, що відштовхнула його. Що злякалася. Що засоромилася. Що не відключила думки й не віддалася цьому почуттю… Хіба вона не мріяла про це? Втратити свою невинність у обіймах чоловіка, який їй подобається? А Єгор подобався їй. Ще й як.

Але що він тепер про неї подумає, коли дізнається, що в свої двадцять п’ять вона жодного разу не була з чоловіком? Засміє її? Це теж її зупинило. А тепер, що він думає? Що вона просто не захотіла його? Катя геть заплуталася. Її біда була в тому, що вона занадто багато думала в ті моменти, коли потрібно було просто насолоджуватися…

Наступного ранку вони вирушили з Києва. Катя боялася подивитися на Єгора, боялася заговорити. Він теж мовчки вів машину, втупившись у дорогу й увімкнувши музику. Лише коли вони подолали вже кілька десятків кілометрів, Єгор вимкнув музику й заговорив.

— Я не хотів тебе вчора образити. Вибач, якщо зробив це.

— Ти мене не образив, зовсім ні, — Катя зітхнула.