Розділ 11

   Єгор з ранку зайшов до номеру Каті. Він ще й досі відчував якусь незручність перед нею за вчорашнє. Нехай і не бачив нічого зверх образливого у тому, що Каті довелося стати свідком п’яної лепету його колишньої коханки. У кожного є колишні і теперішні і в неї теж вони є. Хіба щоразу не з ними він зіштовхувався у маєтку. І в принципі кому яка різниця в кого є, а в кого не має. Вони тільки колеги і на цьому все. Хоч Єгор так і думав, а відчував-то зовсім інше. Катя його приваблювала та визнати цього він ніяк не міг. Вона суперечить тому образу дівчат, яких  до тепер обирав. Та й їй подобаються зовсім інші.  Мабуть полюбляє різноманітність. Якщо не має постільного чоловіка, гадав Єгор. Йому б ні при яких би обставинах і в голову не прийшло, що зараз перед ним дівчина яка жодного разу не мала стосунків з чоловіком і яка мріяла подобатися, ходити на побачення. Закохатися і врешті-решт вийти заміж та народити дітей. Мати свій власний дім, займатися тим чим би вона хотіла, а не тим що їй говорили і про що просили.

  Єгор гідно оцінив умінням Каті керувати маєтком та те що її  поважали працівники. А також його вразила її самопожертвування на благо своєї родини. З нею можна було поговорити на розумні та цікаві теми і порадитися по ділових питаннях. І звичайно хай там як, а Єгор вважав, що Катя по своєму гарна, чого тільки варте її розкішне ще не зіпсоване фарбами волосся. А посмішка…

-Ти так і будеш мовчки стояти і дивитися на мене?- вкотре запитала Катя Єгора, який ніби закам’янів стоячи серед її готельного номеру.

-Сьогодні по плану обіцяна мною екскурсія по Києву,- нарешті Єгор повернувся в реальність,- то ж будь готова через двадцять хвилин.

-Мені не потрібно ні скільки хвилин, бо я готова йти зараз,- Катя вже давно причепурилася думаючи про нього,- з чого почнемо?

-З метрополітену. Бо сьогодні ніяких машин, скористаємося громадськими транспортом. Мені здається в такий спосіб можна краще пізнати Київ. Не проти?

-Звичайно згодна.

  Час пролітав не помітно. Вже встигли зайти до Києво-Печерської лаври та пройтися Хрещатиком, побували на Майдані. А зараз вони стояли милуючмсь Дніпром.

-Не можливо за один день побачити весь Київ,- говорив Єгор.

-Навіть те, що ми встигли побачити мене, і так зачарувало. Київ неймовірно красиве місто. Я неодмінно колись ще сюди приїду, а може і переїду жити. Бо коли настане час покинути твій маєток, необхідно буде обирати місто в якому посилилися би жити. Чому б не обрати Київ,- задумливо говорила Катя спостерігаючи за пароплавом який плив Дніпром.

-А може тобі і не доведеться нікуди переїжджати,- відповів на те Єгор,- хто знає, як буде.

-Невже ти думаєш, що я все життя буду працювати на тебе?- запитала Катя переводячи погляд на Єгора.

-Не будемо загадувати. Пропоную повечеряти в затишному ресторані, а потім на таксі поїдемо до готелю, бо завтра повертаємося до того самого маєтку, який ти вже плануєш покинути.

-А я не хочу до ресторану. Пішли до Макдональдсу.

-Твоє бажання для мене закон,- Єгора дійсно порадувала така пропозиція.

  До готелю вони повернулися коли вже почало темніти. Не поспішаючи мовчки йшли коридором. Коли дійшли до номеру Каті Єгор несподівано сказав:

-Знаєш, зовсім не хочеться спати не зважаючи на виснажений день.

-І мені теж не хочеться,- зізналася Катя.

-Тоді, може….- Єгор ніяк не наважувався, дивуючись як це він втратив сміливість, бо раніше з ним нічого подібного не траплялося,- по сидимо на балконі полюбуємося вечірнім Києвом та вип’ємо соку. Балкон мого номеру виходить в бік храму. В ночі він підсвічуються і це дійсно красиво. То ж можемо там посидіти. А сік який ти будеш?

-Апельсиновий,- Каті сподобалася запропонована Єгором ідея та й їй хотілося ще побути з ним, ось-так посидіти, навіть ні про що не розмовляючи.

  Відпивши сік Єгор відставив свою склянку. Він подивився в бік Каті, яка оперлася на балконні перила і не зводила очей з вогнів які розкинулися аж до самого горизонту. Яка ж вона вродлива і так сильно притягує до себе, викликає в ньому хвилю нестерпних бажань. Єгор взяв з рук Каті її склянку ще не допитого соку і теж відставив в бік. Вона спочатку не зрозуміла, навіщо він це зробив та потім їхні погляди зустрілися і він її поцілував. Від того поцілунку в неї злегка запаморочилося в голові і хвиля збудження пробігла по всьому тілі. Катя вперше переживала ці емоції, ці відчуття. Руки Єгора обійняли її і притягнули до себе так міцно, що вона всім своїм тілом відчула як сильно билося його серце.

-Я тебе хочу,- хриплим, збуджуючим голосом прошепотів він їй на вушко,- хочу зірвати з тебе весь одяг і насолоджуватися кожним сантиметром твого красивого тіла. Хочу, хочу…

  Єгор знову поцілував Катю намагаючись скинути з неї футболку.

-Ні. я не можу.- Катя відштовхнула від себе Єгора і вибігла з його номеру повернувшись до свого.

  Опинившись на одинці, Катя намагалася заспокоїтися, бо так сильно розхвилювалася як їй здалося вперш в житті. А хіба не вперше її ось-так поцілував чоловік? Катя пальцями провела по своїх  губах які ще палали від поцілунку.  Раптом пошкодувала що відштовхнула його, що злякалася, що засоромилася, що не відключила думок і не віддалася… Хіба вона весь час не про це мріяла втратити свою незайманість в обіймах чоловіка який їй сподобається. А Єгор їй подобався, ще й як. А що він про неї може подумати дізнавшись, що вона ще не кохалася з чоловіком в свої двадцять п’ять? Мабуть би засміяв її і це теж зупинило. А тепер, що він думає коли вона не наважилася зайнятися з ним коханням. Катя геть заплуталася. Її біда в тому, вирішила, що вона занадто багато думає в ті моменти коли необхідно було просто насолоджуватися…

  На другий день виїхали з Києва з самого ранку. Катя не наважувалася ні подивитися в бік Єгора, ні заговорити до нього. А він теж мовчки керував автомобілем дивлячись тільки на дорогу увімкнувши музику. Вже проїхали достатньо багато кілометрів, коли Єгор нарешті вимкнув музику і заговорив до Каті.