Розділ 8

  Катя прокинулася в ранці від криків які лунали з вітальні. Зрозуміла, що це верещала Ліза. Підійшла до дверей, при відчинила, прислухавшись.

-Єгор, Чарлі просто мій друг не більше,- чувся Лізин голос.

-Мені все рівно хто він такий, але щоб я його більше тут не бачив,- кричав Єгор,- і ти більше не смій попадатися мені на очі, бо теж викину звідси.

-Єгор Тимофійович, вибачте будь ласка моїй доньці,- Любов Пилипівна намагалася виправдати Лізу, бо інакше їхнім планам кінець,- вона через свою молодість не дуже розсудлива.

-Прошу вас Любов Пилипівна не принижуйтеся, ваша донька вже доросла дівчинка і чудово розуміє що добре, а що погано. Якщо вона хоче зустрічатися з цим…, то нехай це робить за межами цього маєтку,- Єгор не міг заспокоїтися.

-Єгор, я хочу зустрічатися тільки з тобою,- ниючим голосом продовжувала говорила Ліза,- я закохалася в тебе з першого погляду і не можу без тебе.

-Говориш, що закохалася в мене, а в ліжку розважаєшся з іншим. Вибачите Любов Пилипівна, що в вашій присутності доводиться про це казати,- Єгор за мить перейшов на серйозний та спокійний тон,- я вже говорив деяким людям, що не потерплю розпусти в цьому домі і на території маєтку. Якщо комусь це не до вподоби то будьте так ласкаві…

-Я з вами цілком згодна,- Любов Пилипівна намагалася все ж таки згладити конфлікт,- порядність повинна переважати у поведінці жінки.

-Ви про це своїм донькам розкажіть, бо вони у вас зовсім розпустилися,- напослідок сказавши це Єгор пішов да свого кабінету.

  Катя зачинила двері і пішла до ванної кімнати. Нарешті привела себе в порядок. Їй хотілося цілий день провалятися у ліжку. Мобільний телефон розривався від дзвінків та Катя не те що не стала по ньому розмовляти, а взагалі вимкнула його і знову лягла. Перед цим попросила домогосподарку принести їй сніданок до кімнати. Неохоче перекусивши вона згадала Єгора, коли натомість як їй здавалося, що повинна згадувати Юру. Але ж ні, в голову ліз образ Єгора. Як жорстко він її образив сам не розуміючи, що задів саму болючу тему для неї. Говорячи, що її ніхто не візьме заміж. І що він мав на увазі коли сказав зостанетеся?  Старою дівою, мабуть хотів сказати. Катя накрила своє обличчя подушкою від цих думок. А може він хотів зовсім інше сказати? Та яке це має значення. Але вона гідно відповіла на його образу давши ляпасу. Та зараз Катя вважала, що це аж занадто було з її боку. Тепер Єгор обов’язково відіграється на ній. Вона впевнена, що він просто так про це не забуде. У двері постукали, це була знову домогосподарка:

-Катерино Василівно, вас до кабінету Єгор Тимофійович викликає.

-Дякую Надю.

  Ну от, зараз почнеться. Не зважаючи на те, що сьогодні неділя. Вихідний день, а він викликає до себе. Звичайно ж для того щоб розповісти їй де раки зимують. Та виходу Катя не мала, вимушена була йти. Бо як не як, а робота повинна переважати особисті негаразди. Перед в ходом в кабінет Катя ще хвилину постояла, а потім врешті набралася сміливості зайшла. Єгор якраз розмовляв по телефону і тому тільки жестом своєї руки дав зрозуміти Каті щоб та сідала навпроти його стола і почекала коли він закінчить розмову. Катя встигла помітити, що його щока була ще червоною від її ляпасу. Відчувала на собі його погляд і на неї нахлинуло погане передчуття. Нарешті Єгор відклав телефона в бік.

-Ви добре справилися зі своїми обов’язками, маю на увазі робочими обв’язками, а то ще подумаєте не те що потрібно. Від інших робітників я почув про вам багато гарних відгуків. Мені подобається як ви працюєте. Урожай пшениці хороший, а це означає, що і прибуток буде гідний. Я вже домовився про продаж за найкращою ціною на ринку збута,- доповів Єгор,- чого мовчите? Язика проковтнули чи як?

-Я рада. Тепер коли жнива закінчилися, будемо готуватися до нової посівної,- ледь чути промовила Катя намагаючись тримати рівний тон.

-Мабуть совість не дає спокою, через те що підняли на мене руку?- Єгор не зміг не згадати вчорашню суперечку яка виникла між ними.

-Ви повели себе вчора як справжній негідник,- Катя кинулася виправдовувати себе не розуміючи, чому вона повинна це робити.

-Бо сказав вам правду?

-Про яку правду ви зараз говорите?

-Не хочу повторювати неприємних для вас слів,- а потім Єгор сказав те чого Катя аж ніяк неочікувала,- але в будь-якому випадку я прошу у вас вибачення за свою відвертість.

-Добре,- це все, що могла сказати Катя.

-Якщо ми вирішили і це питання то перейдемо до іншого,- Єгор на своєму столі у купі документів знайшов необхідний і протягнув Каті,- прочитайте.

-У Києві буде проводитиметься виставка для фермерських господарств та приватних землевласників,- дізналася Катя з прочитаного,- це цікаво.

-На цій виставці можна побачити комплексні пропозиції світових і українських брендів,- почав розповідати Єгор,- ця виставка включає в себе фірмові товари від виробників з усього світу, машини, інструменти, обладнання, а також сільськогосподарські виробничі ресурси, такі як насіння, засоби захисту, добрива і таке інше. Це Катю, щорічна подія високого рангу -  місце для обміну знаннями, досвідом, інформацією про наступний сезон, тенденції.

 Слухаючи Єгора Катя не могла не помітити , що він назвав її просто Катя, а не Катерина Василівна. Ця дрібничка була приємною для дівочих вух. Тільки вона ніяк не могла зрозуміти навіщо він розповідає їй про цю виставку. Якщо вона і без нього знала чудово, що такі виставки проводяться і що в себе включають.

-Так от, я пропоную вам поїхати зі мною до Києва і піти на цю виставку,- Єгор знову здивував Катю,- без сумніву, нам з вами буде цікаво і корисно на неї побувати. Відзначимо для себе те, що можна було б придбати. Познайомимося з новими людьми та можливо знайдемо нових партнерів для співпраці в майбутньому. До речі, я як власник Агро холдингу щороку буваю на таких виставках та іноді співпрацюю з організаторами, приймаю участь тобто моя компанія. То як ви згодні Катю?