Розділ 4

  Ліза увірвалася до кімнати сестри. Вони не бачилися майже три місяці і встигли скучити одна за одною. Ліза, повна протилежність Каті, хоча зростом вони були однакові. Блондинка з голубими очима. На відміну від Каті Ліза носила коротенькі сукні і користувалася косметикою.

-Ну чого ти така сумна?- запитала вдруге Ліза у Каті.

-Ти і сама знаєш про наше становище. А воно аж ніяк не тішить,- Катя сіла поруч з сестрою на своєму ліжку,- особисто я б обрала переїзд.

-Це погана ідея. Скільки років ми прожили вже в цьому маєтку? А то я чомусь і не пам`ятаю.

-Мені тоді було десять, а тобі тільки чотири виповнилося,- нагадала Катя.

-Отож ми тут мешкаємо п'ятнадцять років. Це багато і не багато.

-Ти ж знаєш, що батько цей маєток у спадок отримав від нашої прабабусі. А потім стільке вклав сюди зусиль та коштів щоб привести все в порядок, розробив поля щоб вирощувати пшеницю. Усе в нього вийшло. І ми жили непогано. Я навмисне вивчилася на агронома, щоб допомагати батькові у справах. І знаєш, мені це подобалося, і я думала так буде завжди та раптом все змінилося,- Катя встала та підійшла до вікна,- та зараз найголовніше, щоб тато одужав. Заради вас я готова…

-Ти завжди все робиш заради нас,- перебила її Ліза,- може колись настане час і ти будеш щось робити заради себе. А я теж хочу як і ти зробити щось заради своєї родини.

-Ти повинна тільки добре вчитися і більше нічого. Чуєш Лізо, не смій нічого більше вигадувати. Зрозуміла?

-Бачу, що мама тобі вже сказала, про план який ми придумали,- Ліза розсміялася.

-А чому ти смієшся?- незрозуміла Катя,- тут не має нічого смішного.

-Наш план – це найлегший шлях залишитися в цьому маєтку. Звичайно те, що ти будеш працювати на них може і допомагатиме деякий час. Але як же потім? Коли батько одужає і ми більш-менш отямимся, то само собою розуміється будемо вимушені переїхати звідси. Зараз вони ще жалість проявляють, але ж не будуть же все життя біля себе тримати. Навіщо це їм? А так я вийду за нього заміж і проблеми більше не буде,- впевнено сказала Ліза.

-Невже ти готова вийти за не коханого лише для того, щоб ми лишалися жити в цьому маєтку?- Катя була здивована таким рішення сестри, бо зовсім не очікувала, що вона здатна на такі вчинки.

-А чому за не коханого? Може я в нього вже закохалася,- Ліза загадково посміхнулася,- впевнена я його теж зачепила. Аби ти бачила як він на мене дивився, коли ми зіткнулися з ним у вхідних дверях. Аж рота роззявив наскільки був зачарований моєю вродою.

-Так ви вже встигли познайомитися?- перепитала з цікавістю Катя знову сівши біля Лізи.

-Ми не тільки вже познайомилися, а й ще домовилися про побачення.

-Невже?! І хто кого запросив?- чомусь розхвилювавшись запитала Катя.

-Звичайно ж він,- Ліза була задоволена собою,- я тільки натякнула на те, що хотіла би прогулятися завтра, а ні з ким. Правда Єгор запитав, чому не з тобою.

-А ти, що відповіла?

-Сказала, що тобі зараз не до прогулянок. Сподіваюся ти не образилася,- Ліза обійняла сестру,- Катю, він такий симпатичний.

-Краса може бути обманливою, а ще він від тебе старший.

-Всього-на-всього на шістнадцять років. А знаєш, мені старші чоловіки подобаються. З ними цікавіше, є про що поговорити. Не те що з хлопчиками, які від хвилювання язика проковтнули. І в ліжку перевага за старшими чоловіками, як на мене.

-Тобі звідси про це знати Лізо?- Катю стала бентежити ця розмова.

-У мене вже є деякий дослід,- зізналася Ліза,- ти мені вибач, що я не усім з тобою ділюся. Але це я тому роблю щоб ти не хвилювалася. Та я ще знаю, що ти зовсім не любиш ці теми обговорювати.

-Які теми?- запитала Катя насамперед знаючи що відповість Ліза.

-Тему кохання і сексу,- пошепки відповіла Ліза.

-Ти думаєш Лізо, що я відстала від життя? Що я вже зовсім тут, як…

-Черниця,- закінчила за Катю Ліза та потім заперечила,- ну, що ти я зовсім так не думаю.

-Ні, ти думаєш,- Катя почала ображатися,- якщо я не кидаюся на всіх чоловіків підряд, це зовсім не означає, що вони мене не цікавлять. Чи ти думаєш…?

-Що вони не цікавляться тобою,- Ліза не наважилася приховати справжні свої думки, а потім зрозумівши, що образила цим сестру швидко додала,- я зовсім не це мала на увазі.

-Лізо не треба, я не ображаюся,- охолонула Катя,- ти смілива, що не боїшся говорити правду. Я часто думаю, а що зі мною не так. А взагалі, мені б хотілося зустріти одного єдиного чоловіка. Щоб ми закохалися один в одного і одружилися, і в нас би народилися діти, і ми були б щасливі.

-Так і буде. Мрії мають збуватися. Тільки де ти зустрінеш того єдиного коли далі цього маєтку ти ніде не буваєш і крім твоєї роботи тобі більше нічого не потрібно.

-Чому ж,- заперечила Катя Лізі,- я ще ходжу в гості до Юлі.

-А що там чоловіків багато? У неї братів не має. Тобі необхідно бувати в тих місцях де можна познайомитися та показати себе. Ми над цим згодом подумаємо.

-Не треба нічого вигадувати, бо це дарма буде. Це повинно відбутися само собою, а не за планом. І взагалі ми зараз не про мене повинні говорити, а про тебе. Я хочу переконати тебе щоб ти відмовилася від свого задуму щодо заміжжя. Ти не повинна цього робити, і нам не обов`язково все життя жити в цьому маєтку. Я вирішила паралельно шукати собі роботу в місті, а також підбирати нове житло для наших батьків і для нас.

-Катю, краще ніж є зараз ти не знайдеш. Це слова нашої мами. А Єгор мені по-справжньому подобається. А ще він такий багатий. У нього цілий Агро холдинг.

-Ти звідси про це знаєш?- Катю здивувала ця новина.

-Для цього і існує інтернет.

-І що ти там ще вичитала?

-Завидний холостяк. В одному з інтер`ю у нього запитали, а чому ви ще й досі не одружені?

-І що ж він відповів?- Катя хотілося скоріше дізнатися відповідь.

-Сказав, що ще не вдалося зустріту ту єдину на якій би він хотів одружитися. Та я тебе Катю запевняю, що той єдиною буду я,- Ліза не сумнівалася в собі. На цьому закінчимо нашу розмову, бо я так втомилася з дороги і страшенно хочу спати. На добраніч сестричко, тільки шкода, що тепер моя кімната буде внизу. Та це не на довго, вже зовсім скоро я займу почесне місце господині і буду спати у ліжку свого коханого чоловіка.